Верховною Радою України 02 червня 2011 року прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу», який набрав чинності 09 липня 2011 року.
Згідно з наказом Міністра юстиції України Громадські приймальні при управліннях юстиції розпочали надання безоплатної первинної правової допомоги всім громадянам України. При органах юстиції по всій Україні створено 733 громадські приймальні, 1761 виїзний консультаційний пункт для надання правової допомоги громадянам віддалених районів сільської місцевості.
Безоплатна первинна правова допомога передбачає: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
У разі письмового звернення осіб про надання правової допомоги, вона надається протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення до відповідних органів.
У разі, коли особи звертаються про надання відповідної правової інформації, вона має бути надана не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
Якщо до компетенції органу, при якому створена громадська приймальня, не відносяться питання, порушені у зверненні, то протягом п'яти календарних днів воно має бути надіслане до відповідного органу та про це повідомляється особі, яка подала звернення.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про безоплатну правову допомогу
Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок
реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної
правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної
правової допомоги.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому
значенні:
1) безоплатна правова допомога - правова допомога, що
гарантується державою та повністю або частково надається за
рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та
інших джерел;
2) законні представники - батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,
опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують
функції опікунів і піклувальників;
3) правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на
забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина,
захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;
4) правові послуги - надання правової інформації,
консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі
допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової
допомоги та медіації.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну
первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.
2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які
займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з
відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним
законодавством і статутами цих організацій.
Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу
1. Право на безоплатну правову допомогу - гарантована
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) можливість громадянина
України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця,
отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а
також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну
вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до
безоплатної правової допомоги
1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не
допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 5. Принципи державної політики у сфері надання
безоплатної правової допомоги
1. Державна політика у сфері надання безоплатної правової
допомоги ґрунтується на таких принципах:
1) верховенство права;
2) законність;
3) доступність безоплатної правової допомоги;
4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;
5) гарантоване державне фінансування.
Стаття 6. Законодавство України про безоплатну правову
допомогу
1. Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні
регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом,
іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ
ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги
1. Безоплатна первинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.
2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної
правової допомоги та медіації.
Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатну первинну правову
допомогу
1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Законом мають усі
особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної первинної правової
допомоги
1. Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) фізичні та юридичні особи приватного права;
4) спеціалізовані установи.
Стаття 10. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної
первинної правової допомоги
1. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються
або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до
центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних
органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції.
2. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.
3. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена
судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.
4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього
Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані
надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження
звернення.
5. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання
відповідної правової інформації, така правова допомога надається
не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
6. Органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування забороняється встановлювати плату за надання
будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою
статті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень,
запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено
законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
7. Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до
компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган
протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до
відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала
звернення.
8. Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної
первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання
безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення,
зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові
порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги.
9. Звернення, що не стосуються надання первинної правової
допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством
про звернення громадян.
Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов'язані проводити особистий прийом осіб, які потребують
безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до
компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування.
2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової
допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік
прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.
3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
забезпечують проведення особистого прийому осіб
висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно
надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань
реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання
обов'язків.
4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги,
працівник, який проводить особистий прийом, зобов'язаний
роз'яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
Стаття 12. Надання безоплатної первинної правової допомоги
спеціалізованими установами, іншими суб'єктами
1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб
територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної
одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом,
спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової
допомоги.
2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є
неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної
особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування,
фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не
заборонених законодавством джерел.
4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ
з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються
Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової
допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про
установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.
5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з
юридичними особами приватного права, які відповідно до свого
статуту мають право надавати правову допомогу, договори про
надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової
допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці.
6. Порядок та критерії залучення органами місцевого
самоврядування юридичних осіб приватного права до надання
безоплатної первинної правової допомоги затверджуються
Міністерством юстиції України.
7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання
безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших
фахівців у відповідній галузі права.
8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи
юридична особа приватного права, з якими укладено договір про
надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати
високоякісну допомогу в обсязі та строки, визначені договором.
Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги
1. Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу
осіб до правосуддя.
2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:
1) захист від обвинувачення;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову
допомогу
1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим
Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:
1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо
середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми
прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно
до Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) для осіб,
які належать до основних соціальних і демографічних груп
населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що
призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових
мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг,
передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону;
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, -
на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на
правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;
5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані
органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену
пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону;
6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під
варту, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої
статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин
з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання
особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така
особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1
і 2 частини першої цієї статті;
7) особи, у справах яких відповідно до положень
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ) участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу,
передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про
біженців" ( 2557-14 ), - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує
рішення щодо статусу біженця;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ), особи, які мають особливі заслуги та
особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать
до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги,
передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 13 цього Закону,
стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові
послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону, протягом розгляду справи в суді;
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з
реабілітацією.
2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають
громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні
договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, а також іноземці та особи без
громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є
Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати
певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
Стаття 15. Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової
допомоги
1. Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги
в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом;
3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на
підставі договору.
Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги
1. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях
юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі з урахуванням потреб відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є
неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної
особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених
законодавством джерел.
4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених
частиною другою статті 13 цього Закону.
5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання
безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням
про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що
затверджується Міністерством юстиції України.
6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної
правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими
правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування.
7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги поширюється на територію відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
Стаття 17. Повноваження центрів з надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:
1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової
допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової
допомоги;
2) забезпечує складення процесуальних документів за
зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову
допомогу;
3) забезпечує участь захисника при провадженні дізнання,
досудового слідства та в розгляді кримінальної справи в суді у
випадках, коли участь захисника є обов'язковою відповідно до
положень Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05,
1002-05, 1003-05 ), а також у випадках, коли підозрюваний,
обвинувачений, підсудний, який є суб'єктом права на безоплатну
вторинну правову допомогу, не може запросити захисника через
відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин;
4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про
адміністративне правопорушення;
5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів
права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших
органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед
іншими особами;
6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру
адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для
надання такої допомоги на постійній основі;
7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру
адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для
надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих
договорів про надання послуг);
8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника
або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів
особи в судах, органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, перед іншими особами;
9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до
статті 24 цього Закону;
10) подає клопотання до головного управління юстиції в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору, у
випадках, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 24 цього
Закону;
11) приймає рішення про припинення надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
12) подає головному управлінню юстиції в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі звіти про
свою діяльність;
13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Стаття 18. Порядок подання звернень про надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються
особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції
за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від
реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
2. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються
дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного
проживання дитини або її законних представників незалежно від
реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
3. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються
осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена
судом, подаються їх опікунами або піклувальниками за місцем
фактичного проживання таких осіб або їх опікунів чи піклувальників
незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування
особи.
4. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної
правової допомоги особа або законний представник особи повинні
подати документи, що підтверджують належність особи або осіб,
стосовно яких звертається законний представник, до однієї з
вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14
цього Закону.
Стаття 19. Порядок розгляду звернень про безоплатну вторинну
правову допомогу
1. У разі звернення особи про надання одного з видів
безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом
десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
2. Якщо особа подала звернення про надання одного з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього
Закону, до територіального органу юстиції, цей орган зобов'язаний
протягом трьох днів з дня подання звернення надіслати його до
Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
діяльність якого поширюється на територію відповідної
адміністративно-територіальної одиниці. Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний у семиденний
строк з дня отримання звернення особи прийняти рішення щодо
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
3. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб,
передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з
надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення
про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово
повідомляє про це особу або її законного представника, а також
суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких
здійснюватиметься представництво інтересів особи.
4. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної
вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної
правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні
безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього
рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з
одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в
наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
5. У разі звернення осіб, зазначених у пунктах 3-7 частини
першої статті 14 цього Закону, про надання безоплатної вторинної
правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб у
випадках, установлених законом, Центр з надання безоплатної
вторинної правової допомоги зобов'язаний прийняти рішення про
надання безоплатної вторинної правової допомоги з моменту
затримання особи.
6. У разі отримання від особи, яка провадить дізнання,
слідчого чи суду запиту про призначення захисника Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний призначити
захисника протягом 24 годин з моменту надходження запиту.
Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної
правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених
частиною першою статті 14 цього Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з
метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на
безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є
неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту
у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної
правової допомоги.
2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої
цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення
про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ
чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна.
Стаття 21. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
адвокатами, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на постійній основі за контрактом
1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну
правову допомогу на постійній основі за контрактом.
2. Під час призначення адвоката враховуються його
спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у
яких адвокат бере участь.
3. Повноваження адвоката як захисника при провадженні
дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в
суді, для участі у розгляді справи про адміністративне
правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами
підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної
правової допомоги.
Стаття 22. Надання безоплатної вторинної правової допомоги на
підставі договору
1. У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової
допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову
допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з
адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну
вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі
договору про її надання.
2. У договорі про надання безоплатної вторинної правової
допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом
якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.
3. Повноваження адвоката, з яким укладено договір про надання
безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються в
порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Закону.
4. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної
вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу
якісно в обсязі та у строки, визначені договором.
Стаття 23. Підстави та порядок припинення надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної
правової допомоги у разі якщо:
1) обставини чи підстави, за наявності яких особа була
віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою
статті 14 цього Закону, припинили своє існування;
2) встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або
фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до
категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову
допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) особа користується захистом іншого захисника (захисників)
у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього
Закону;
4) особа використала всі національні засоби правового захисту
в справі.
2. Особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога відповідно до цього Закону та яка втратила підстави для
отримання такої допомоги, правова допомога може надаватися на
загальних підставах.
3. У разі припинення надання безоплатної вторинної правової
допомоги відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті особа,
якій надавалася така допомога, зобов'язана відшкодувати вартість
фактичних витрат, пов'язаних з наданням допомоги.
4. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
припиняється у разі повного виконання суб'єктом надання
безоплатної вторинної правової допомоги своїх зобов'язань,
передбачених договором про її надання.
Стаття 24. Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу
1. Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
може бути замінено у разі:
1) хвороби адвоката;
2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за
умовами договору;
3) недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної
правової допомоги;
4) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
2. Заміна одного адвоката іншим проводиться відповідно до
вимог, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону.
3. Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується
безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.
4. Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката,
зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні
безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його
призначення.
5. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до
пунктів 2-4 частини першої цієї статті, Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги може внести пропозицію до
відповідного головного управління юстиції в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі щодо виключення такого
адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру
адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на
тимчасовій основі на підставі договору.
Стаття 25. Права суб'єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги
1. Суб'єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги
має право:
1) здійснювати захист при провадженні дізнання, досудового
слідства, розгляді кримінальної справи в суді на підставі
доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
2) брати участь у розгляді справи про адміністративне
правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) представляти права і законні інтереси осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на
підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
4) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх
копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної
правової допомоги в судах, інших державних органах, органах
місцевого самоврядування, перед іншими особами;
5) збирати відомості з метою використання їх під час захисту
прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання
безоплатної вторинної правової допомоги;
6) ознайомлюватися в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та
організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового
захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;
7) інформувати Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання
безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених
частиною першою статті 23 цього Закону;
8) на належну оплату діяльності з надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), іншими законами України.
Стаття 26. Обов'язки суб'єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги
1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ), цього Закону, міжнародних договорів України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших
нормативно-правових актів;
2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну
вторинну правову допомогу;
3) приймати до провадження справи осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів,
укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка
стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової
допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі обов'язки, встановлені Законом України
"Про адвокатуру" ( 2887-12 ), іншими законами України.
Розділ IV
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
ТА ЇЇ ФІНАНСУВАННЯ
Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
надання безоплатної правової допомоги
1. Кабінет Міністрів України:
1) затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги
до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання
безоплатної вторинної правової допомоги;
2) встановлює порядок і умови укладення контрактів з
адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на
постійній основі;
3) встановлює порядок і умови укладення договорів з
адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на
тимчасовій основі;
4) встановлює порядок інформування центрів з надання
безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання
осіб.
Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері
надання безоплатної правової допомоги
1. Міністерство юстиції України:
1) забезпечує координацію діяльності центральних органів
виконавчої влади щодо реалізації політики держави у сфері надання
безоплатної правової допомоги;
2) здійснює загальне управління у сфері надання безоплатної
первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової
допомоги;
3) відповідає за впровадження та функціонування системи
безоплатної вторинної правової допомоги;
4) утворює центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
5) подає до Кабінету Міністрів України проекти законів та
інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної
правової допомоги;
6) надає методичну допомогу органам виконавчої влади та
органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання
безоплатної первинної правової допомоги;
7) встановлює порядок ведення головними управліннями юстиції
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі локальних реєстрів Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом, та Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору;
8) забезпечує проведення конкурсів головними управліннями
юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі для залучення адвокатів для надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
9) аналізує практику застосування цього Закону;
10) затверджує стандарти якості надання безоплатної правової
допомоги;
11) співпрацює з центральними органами виконавчої влади з
питань реалізації цього Закону;
12) затверджує Типове положення про установи з надання
безоплатної первинної правової допомоги;
13) затверджує порядок та критерії залучення органами
місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до
надання безоплатної первинної правової допомоги;
14) затверджує Положення про центри з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
15) виконує інші функції у сфері надання безоплатної правової
допомоги, встановлені законами та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги
1. Фінансування безоплатної первинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на
утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів
та інших джерел.
2. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.
Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ
ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ,
ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,
ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ,
ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ
Стаття 30. Оскарження рішень щодо надання безоплатної
правової допомоги
1. Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого
самоврядування, установи у наданні безоплатної первинної правової
допомоги, службових та посадових осіб у наданні первинної правової
допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до
суду.
2. Рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової
допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до
суду.
Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб,
які порушують порядок надання безоплатної правової
допомоги
1. Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які
порушують порядок та строки розгляду звернень про надання
безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги
можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в
адміністративному порядку.
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про
безоплатну правову допомогу
1. Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у
порядку, встановленому законом.
2. Особи, які подали завідомо неправдиві відомості або
фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до
категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову
допомогу, несуть відповідальність у порядку, встановленому
законом.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його
опублікування, крім:
розділу III цього Закону, який набирає чинності поетапно
після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної
правової допомоги;
підпунктів 1-4 та 7 пункту 7 розділу VI "Прикінцеві та
перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з
1 січня 2013 року.
2. Міністерство юстиції України до 1 січня 2013 року утворює
центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги при
головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі.
3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з
1 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам,
зазначеним у пунктах 3-7 частини першої статті 14 цього Закону.
4. До початку надання центрами з надання безоплатної
вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка провадить
дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатські
об'єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць,
на якій центри розпочали надання такої допомоги, - через зазначені
центри.
5. Адвокати, які були призначені через об'єднання адвокатів
до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної
правової допомоги такої допомоги на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, зобов'язані завершити
ведення справ, які перебувають в їх провадженні, крім випадків,
установлених законом.
6. Надання безоплатної вторинної правової допомоги особам,
зазначеним у пунктах 1, 2, 8-12 частини першої статті 14 цього
Закону, забезпечується поетапно починаючи з 1 січня 2014 року.
З 1 січня 2017 року безоплатна вторинна правова допомога
надається в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим
статтею 14 цього Закону.
7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кримінально-процесуальному кодексі України ( 1001-05,
1002-05 ):
статтю 21 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і
суд зобов'язані поінформувати підозрюваного, обвинуваченого чи
підсудного про можливість призначення захисника відповідно до
Закону України "Про безоплатну правову допомогу";
у частині третій статті 44:
пункт 1 доповнити словами "або дорученням Центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги";
пункт 2 доповнити словами "чи Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги";
у статті 47:
після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
"У разі якщо участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний,
обвинувачений, підсудний не залучив захисника, особа, яка
провадить дізнання, слідчий чи суд у встановленому законом порядку
надсилають запит про призначення захисника до Центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги. Вимога особи, яка
провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника є
обов'язковою для керівника Центру з надання безоплатної вторинної
правової допомоги".
У зв'язку з цим частини четверту - шосту вважати відповідно
частинами п'ятою - сьомою;
у частині шостій слова "своєю постановою вправі призначити
захисника тимчасово до явки обраного захисника" замінити словами
"забезпечує участь захисника тимчасово через Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги до явки обраного або
призначеного захисника";
у другому реченні частини сьомої слова "слідчий чи суддя
постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника" замінити
словами "слідчий, суддя чи суд забезпечують участь захисника через
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в
установленому законом порядку";
пункт 2 частини другої статті 61 доповнити словами "або
виключення з реєстрів адвокатів, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу";
у статті 61-1:
частину другу доповнити словами "та керівнику Центру з
надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо захисника
було призначено таким центром";
частину п'яту після слів "адвокатському об'єднанню" доповнити
словами "або Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги";
частину п'яту статті 106 після слів "одного з її родичів"
доповнити словами "Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги";
2) статтю 271 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) доповнити частинами
третьою та четвертою такого змісту:
( Дoкумeнт підготовлено у Верховній Раді України )
|
"Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову
допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення
може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання
безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має
права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.
Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання
безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються
дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної
правової допомоги";
3) частину п'яту статті 5 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20;
Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526; 2005 р.,
N 10, ст. 187) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого
змісту:
"інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи,
крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила
захисника".
У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятий вважати відповідно
абзацами четвертим - шостим;
4) статтю 6 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 9, ст. 62; 2004 р.,
N 8, ст. 66) після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом такого
змісту:
"припинити участь у справі на підставі і в порядку,
передбачених Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
У зв'язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;
5) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24,
ст. 170 із наступними змінами):
частину першу статті 26 доповнити пунктом 39-1 такого змісту:
"39-1) створення відповідно до закону за рахунок коштів
місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової
допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ,
залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних
осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової
допомоги";
доповнити статтею 38-1 такого змісту:
"Стаття 38-1. Повноваження у сфері надання безоплатної
первинної правової допомоги
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги
належать такі власні (самоврядні) повноваження:
1) утворення в установленому порядку установ з надання
безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб
територіальної громади;
2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо
утворення установ з надання безоплатної первинної правової
допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких
установ, про витрати на їх утримання, здійснення
матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх
функціонування необхідних приміщень;
3) забезпечення координації діяльності установ з надання
безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці;
4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної
первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів
такими установами за призначенням;
5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної
первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що
належать до їх компетенції, відповідно до закону;
6) надання роз'яснень положень законодавства та консультацій
щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
7) забезпечення особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги;
8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та
юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної
правової допомоги;
9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої
влади та територіальними органами центральних органів виконавчої
влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;
10) надання документів та інших матеріалів або їх копій,
необхідних у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової
допомоги;
11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної
первинної правової допомоги.
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад
взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової
допомоги та надають їм сприяння в межах своїх повноважень";
6) у Законі України "Про біженців" ( 2557-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 250; 2005 р., N 25,
ст. 336):
частину другу статті 7 після абзацу другого доповнити новим
абзацом такого змісту:
"роз'яснення порядку звернення про надання безоплатної
правової допомоги".
У зв'язку з цим абзаци третій - п'ятнадцятий вважати
відповідно абзацами четвертим - шістнадцятим;
частину дванадцяту статті 11 доповнити абзацом дев'ятим
такого змісту:
"роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової
допомоги, за бажанням заявника приймає таке звернення та передає
його відповідно до органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, територіального органу юстиції чи Центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги";
у статті 12:
останнє речення частини другої виключити;
після частини другої доповнити двома новими частинами такого
змісту:
"За бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви
про надання статусу біженця бере адвокат. Порядок призначення
адвоката встановлюється Законом України "Про безоплатну правову
допомогу".
Участь адвоката є обов'язковою під час попереднього розгляду
заяв про надання статусу біженця дитині, розлученій із сім'єю, або
недієздатній особі".
У зв'язку з цим частини третю - сьому вважати відповідно
частинами п'ятою - дев'ятою;
у частині третій статті 13 слова "частиною другою" замінити
словами "частинами другою - четвертою";
статтю 16 після частини сьомої доповнити новою частиною
такого змісту:
"За бажанням особи участь у розгляді скарги бере адвокат.
Участь адвокатау розгляді скарги щодо дитини, розлученої із
сім'єю, або недієздатної особи є обов'язковою".
У зв'язку з цим частини восьму - десяту вважати відповідно
частинами дев'ятою - одинадцятою;
абзац четвертий частини першої статті 18 викласти в такій
редакції:
"безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом
України "Про безоплатну правову допомогу";
абзац тринадцятий частини першої статті 20 викласти в такій
редакції:
"безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому Законом
України "Про безоплатну правову допомогу";
7) статтю 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу
України" ( 661-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,
N 27, ст. 208; 2008 р., N 26, ст. 243; 2009 р., N 24, ст. 298;
2010 р., N 6, ст. 46; із змінами, внесеними Законом України від
13 січня 2011 року N 2947-VI) ( 2947-17 ) доповнити пунктами 28 і
29 такого змісту:
"28) забезпечення затриманим особам з моменту їх затримання
права захищати себе особисто або користуватися правовою допомогою
захисника;
29) інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням
правоохоронних органів України та адміністративного затримання
осіб, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила
захисника".
8. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про
приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом
нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади України.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 2 червня 2011 року
N 3460-VI
|
05.08.08
БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА: від експерименту до впровадження
(друкується з офіційного сайту Спілки адвокатів України за її дозволом)
Конституція гарантує безоплатну правову допомогу у випадках, передбачених законом.
Яким саме законом, громадянам, які прагнуть реалізувати це своє конституційне право, здебільшого невідомо. От і звертаються люди за правовою консультацією будь-куди та до будь-кого, а ті у свою чергу відсилають їх до різних організацій, до чиновників, котрі знов направляють їх по колу. У розпачі громадяни пишуть у газети, народним депутатам, Президенту і навіть у Європейський Суд. Отже, більшість населення не володіє інформацією про те, де отримати безоплатну правову допомогу і як захистити свої права.
У затвердженій Президентом України Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні наголошено на незадовільному стані надання безоплатної правової допомоги в Україні і невідповідності основним європейським вимогам забезпечення доступу особи до правосуддя.
За оприлюдненими даними Харківського інституту соціальних досліджень, 73% засуджених взагалі не знали і їм не повідомляли про їхні права при затриманні, 40.2% засуджених осіб відмовились від адвоката під впливом працівників міліції, практично кожний п'ятий опитаний вважає, що безоплатна правова допомога може бути радше шкідливою, ніж корисною. Всеукраїнська газета (№ 114) у матеріалі «Бесплатный адвокат бывает только… в Конституции» стверджує, що багатьом українцям послуги кваліфікованого адвоката недоступні.
Як насправді в Україні йдуть справи із наданням безоплатної правової допомоги, виясняли юристи та журналісти під час зорганізованого Міжнародним Фондом «Відродження» Круглого столу «Чи може правова допомога в Україні бути якісною та безоплатною?». Йшлося, зокрема, про підготовку Мінюстом проекту закону «Про безоплатну правову допомогу» і ті ризики, які можуть виникнути із запровадженням муніципальної адвокатури, відбору адвокатів за конкурсом (тендером) для роботи за відповідними програмами з надання безоплатної правової допомоги і фактично виведення їх з організаційної системи адвокатури з підпорядкуванням спеціально створеним державою структурам.
Нещодавно адвокати, які працюють в Офісах громадського захисту в Україні, Ізраїлі, Литві, Молдові, Грузії, Англії, США зібралися на зорганізований Міжнародним фондом "Відродження" семінар-тренінг у Ялті (див. фоторепортаж з події). Обмін досвідом, дискусії, вирішення складних завдань під час тренінгу, відпрацювання навичок розробки стратегії захисту стануть у нагоді учасникам семінару. Адвокати, які працюють в українських офісах і мають чималий досвід, поділилися ним із зарубіжними колегами. Зокрема голова нещодавно відкритого Хмельницького офісу Н.Вагіна та Білоцерківського офісу В.Кіккас добре знають позитивні і негативні моменти у організації цілодобового надання правової допомоги затриманим, роботи адвокатів як єдиної команди. Досвід цих офісів мав бути ретельно проаналізований і врахований авторами законопроекту «Про безоплатну правову допомогу», зокрема членами спеціально утвореної Мінюстом комісії з підготовки законопроекту, до складу якої входять представники різних відомств і громадських організацій, зокрема Спілки адвокатів України (член Ради Спілки А.М.Ваннікова).
Експеримент, який декілька років проходить в Україні щодо форм організації роботи адвокатів з надання безоплатної правової допомоги, на думку директора Програми «Верховенство права» МФ «Відродження» Р.Романова, засвідчив, що саме адвокати в межах самої адвокатури успішно адаптуються до нових умов здійснення такої безоплатної правової допомоги у кримінальних справах. Природно, що значна увага на Круглому столі була приділена саме діяльності пілотних проектів «Офіси громадського захисту», які створені в Харкові, Білій Церкві та Хмельницькому, де успішно працюють адвокати з надання громадянам безоплатно правової допомоги, виконання якої оплачується адвокатам, які працюють в зазначених офісах, за рахунок спонсорських коштів. Благодійна програма "Безоплатна правова допомога" фінансується Благодійною організацією "Фонд Віктора Пінчука – соціальна ініціатива", Міжнародним фондом "Відродження" і здійснюється у співпраці з Правовою Ініціативою Інституту Відкритого Суспільства, Міністерством юстиції України, Спілкою адвокатів України, Асоціацією правників України.
У відповідності з програмою, в офісах постійно чергують адвокати, котрих викликають при кожному затриманні особи, до речі з початком роботи офісів у цих містах зменшилась кількість затриманих осіб. Під час Круглого столу наводилася статистика цифри, що свідчить про ефективність Офісів громадського захисту. Наприклад, за 7 місяців діяльності Хмельницького Офісу було звільнено 53,4% підзахисних, до яких було застосоване затримання за підозрою у скоєнні злочину. В Офісі у м.Біла Церква за останній звітний період лише в 27,5% від загальної кількості рішень судом було призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Це відповідає сучасним тенденціям щодо заміни позбавлення волі альтернативними видами покарань.
У затвердженій 8 квітня 2008 р. Президентом України Концепції реформування кримінальної юстиції України передбачено необхідність завершення становлення адвокатури як незалежної самоврядної організації, яка здійснює функцію захисту у кримінальному провадженні, а також реалізувати Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схвалену Указом Президента України від 9 червня 2006 року, яка передбачає створення засад для впровадження державної системи доступної та якісної правової допомоги, котра б відповідала потребам суспільства. На реалізацію положень обох Концепцій завершується розробка законопроекту «Про безоплатну правову допомогу» та доопрацьовано законопроект, внесений народним депутатом Ю.Р.Мірошниченком «Про адвокатську діяльність», які, безсумнівно мають бути узгоджені між собою, в тому числі в частині надання адвокатурою безоплатної правової допомоги населенню, причому не тільки в кримінальних справах, а й в інших випадках, як закріплено в Конституції.
www.cay.org.ua
Центром правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції зевершено роботу над проектом нового Закону "Про безоплатну правову допомогу". У пояснювальній записці до цього законопроекту вказується, що його розроблення передбачено указами Президента України:
- від 20 січня 2006 року №39 "Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи",
- від 18 червня 2007 року № 535/2007 "Про Цільовий план Україна – НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО", а також:
- постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767 "Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки" та
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 238-р "Про затвердження заходів щодо виконання у 2007 році Плану дій Україна – ЄС".
Словом, одна самісінька Євроатлантична інтеграція. Але чомусь Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схвалена Указом того ж самого Президента, навіть не згадується.
У Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України 9 червня 2006 р., підкреслюється, що “на даний час не сформовано єдиної державної політики у сфері забезпечення фізичних осіб безоплатною правовою допомогою” та наголошується, що метою Концепції є створення засад для впровадження державної системи доступної та якісної правової допомоги, яка б відповідала потребам суспільства. Хто ж і у який спосіб надаватиме безоплатну правову допомогу?
Конституція України гарантує кожному право на правову допомогу і навіть встановлює, що у випадках, передбачених законом, вона надається безоплатно. Пройшло 10 років, як ця норма проголошена в Основному Законі, а віз і нині там. Хоч задля об’єктивності треба зазначити, що існує низка законів, якими передбачено надання безоплатної правової допомоги різним верствам населення за рахунок Державного або місцевих бюджетів, наприклад, Закони “Про соціальні послуги”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про боротьбу з тероризмом”, “Про охорону дитинства”, “Про психіатричну допомогу”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та інші закони. Однак, як підкреслено в Концепції, “системи, яка б забезпечувала реальний доступ осіб до такої допомоги не створено”.
Незабаром буде подано законопроект “Про безоплатну правову допомогу”. Вже зараз робляться спроби передати державним чиновникам весь обсяг роботи з організації надання правової допомоги, контроль за її якістю тощо. До кола суб’єктів, що її надаватимуть, планується віднести не тільки адвокатів, а й фахівців у галузі права. Допускати до цієї професійної діяльності будуть органи юстиції і лише тих адвокатів чи фахівців у галузі права, котрі пройдуть відповідний конкурсний відбір. Ці ж органи укладатимуть з відібраними за конкурсом особами договір на надання ними безоплатної правової допомоги певному громадянину.
Координацію та загальне управління в сфері надання безоплатної правової допомоги здійснюватиме Міністерство юстиції України. Воно ж розроблятиме вимоги до професійного рівня адвокатів і фахівців в галузі права, що залучатимуться до надання безоплатної правової допомоги, проводитиме тендери із закупівлі правових послуг зазначених осіб, розробляє практичні рекомендації по її наданню, тощо.
Отже, шановні адвокати, чекайте повернення радянських порядків, коли кожен Ваш професійний крок контролювався і керувався державою.
Протягом останніх років до Верховної Ради України неодноразово вносилися законопроекти про безоплатну правову допомогу, які так і не були розглянуті.
Указом Президента України від 20 січня 2006 р. у термін до 1 листопада 2006 року Міністерству юстиції України та Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права доручено:
підготувати за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади та інших державних органів та подати в установленому порядку Кабінету Міністрів України проект Закону про безоплатну правову допомогу (на виконання підпункту 13.13 Резолюції ПАРЄ N 1466);
внести в установленому порядку Президентові України проект Концепції реформування системи безоплатної правової допомоги (підпункт 13.13 Резолюції ПАРЄ N 1466);
забезпечити реалізацію пілотних проектів щодо створення експериментальних центрів з надання безоплатної правової допомоги (підпункт 13.13 Резолюції ПАРЄ N 1466);
Міністр юстиції України 24 січня 2006 р. наказом № 58/7 утворив Раду з координації реформи безоплатної правової допомоги, яка закінчила роботу над розробкою проекту Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні.
Проектом Концепції констатується сучасний стан забезпечення осіб гарантованого державою права на безоплатну правову допомогу в Україні, подається аналіз проблем забезпечення безоплатної правової допомоги в кримінальних справах. В проекті пропонується визначити завдання реформи системи безоплатної правової допомоги та шляхи її реформування.
Проект пропонує поділ правової допомоги на первинну (яка надається на найдоступнішому місцевому рівні громадськими приймальнями Міністерства юстиції, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичними клініками, громадськими організаціями) та вторинну (яка надається адвокатами, їх об'єднаннями і організаціями, та іншими юристами.
Пропозиції, які містить проект, базуються як на дослідженнях українського досвіду організації безоплатної правової допомоги, так і на кращому досвіді країн світу.
В проекті розглядаються альтернативні варіанти організації державного управління та фінансування в цій сфері, а також різні моделі надання правової допомоги різними постачальниками правових послуг.
Наступним етапом роботи Ради стане проведення експерименту в декількох регіонах України та розробка проекту Закону про безоплатну правову допомогу.
Доки йдуть пошуки способів надання громадянам безоплатної правової допомоги, в окремих регіонах винаходять можливість її надавати. Чи відповідають існуючі варіанти її надання чинному законодавству та міжнародним вимогам – судити тим, до компетенції кого віднесено відповідний контроль. Наприклад, у м. Києві існує муніципальна адвокатура, у м. Чернігові – Центр “Доброчин”, який надає безкоштовну адвокатську допомогу особам, затриманим працівниками правоохоронних органів, а також консультації у сфері права (матеріал розміщено на ЛМГО “Ліга студентів правників ЛКА”), діють благодійні організації, адвокатські об’єднання з надання безоплатної правової допомоги у Харкові та інших містах. Але всю цю дуже корисну діяльність необхідно спрямувати в єдиному напрямку, котрий може визначити закон про адвокатуру або закон про правову допомогу в Україні.
