|
Пост-реліз
19-21 квітня 2012 р. у Києві відбулася непересічна подія - Міжнародний (Третій Всеукраїнський) конгрес з медичного і фармацевтичного права, біоетики та соціальної політики.
У форумі взяли участь більш ніж 200 представників медичної і юридичної громадськості з України та зарубіжних країн. У перший та другий день Конгресу учасників гостинно вітав Будинок Учителя, у приміщенні якого свого часу творилася українська історія. У третій день робота проходила в приміщенні Академії адвокатури України – вищого юридичного навчального закладу, який по праву вважається лідером вітчизняної медико-правової освіти.
Міжнародне представництво
Організатори конгресу вже втретє проводять всеукраїнський конгрес, присвячений медико-правовій проблематиці, проте цього разу він став унікальним для України форумом з огляду на високий рівень підтримки з боку фахових міжнародних організацій та широке представництво зарубіжних експертів.
Зокрема, Конгрес підтримано такими впливовими організаціями, як Всесвітня Асоціація з медичного права, Європейська Асоціація з права в охороні здоров’я, Кафедра ЮНЕСКО з біоетики, Всесвітня психіатрична асоціація. Фахову підтримку Конгресу надали і медико-правові асоціації зарубіжних країн, зокрема Національна асоціація медичного права Російської Федерації та Асоціація з права в охороні здоров’я Бразилії.
У цьому представницькому науково-практичному форумі взяли участь фахівці з Бельгії, Бразилії, Великобританії, Грузії, Ізраїлю, Ірландії, Македонії, Нідерландів, Польщі, Російської Федерації, США, Туреччини, Угорщини, Франції та інших країн світу. Учасники мали можливість почути виступи корифеїв медичного права – проф. Амнона Кармі, проф. Генрієт Роскам Еббінг, проф. Анн-Марі Дуге, академіка Ю.Д. Сергеєва та інших.
Організатори та українські партнери.
Захід організовано Академією адвокатури України, Комітетом з питань біоетики при Президії Національної Академії наук України, Українською медико-правовою асоціацією, Спілкою адвокатів України, Всеукраїнським лікарським товариством та Інформаційним центром з біоетики.
Конгрес проводився за сприяння Міністерства охорони здоров’я України, Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, Національного фармацевтичного університету, Інституту медицини праці НАМН України, Інституту геронтології НАМН України, Київської міської кваліфікаційно-дисципланарної комісії адвокатури, Київської обласної кваліфікаційно-дисципланарної комісії адвокатури, Донецької обласної кваліфікаційно-дисципланарної комісії адвокатури, Українського медичного клубу, Асоціації психіатрів України, Спілки захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» та БО «Громадські ініціативи в охороні здоров’я». Юридичним парнером заходу виступила компанія «Yurkraft Medical». Спонсорську підтримку надали компанії Bayer та Synexus. Залучення широкого спектру партнерських організацій дозволило визначити найбільш актуальні тематичні напрями, за якими проводилася робота Конгресу.
Завдання форуму
Завданням форуму було широке обговорення низки актуальних медико-правових і біоетичних питань, що мають міжнародне значення, обмін досвідом і вироблення практичних рекомендацій. І цим завданням організатори і учасники Конгресу впоралися успішно.
Змістовне наповнення: загальний контекст
Робочу і, разом з тим, піднесену атмосферу створили вступні промови президента Спілки юристів України Валерія Євдокимова, президента Спілки адвокатів України Лідії Ізовітової та президента Українського медичного клубу Івана Сороки. Як відзначив у вітальному слові, проголошеному від імені Всесвітньої асоціації з медичного права, член Виконавчого комітету цієї міжнародної організації адвокат Орен Асман, щоразу київський форум висвітлює медико-правові питання ширше і глибше.
На думку директора Інституту медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України Радмили Гревцової, яка виступила з вступною доповіддю «Актуальні проблеми сучасної медицини і фармації у дзеркалі українських реалій», право в охороні здоров’я і біоетика мають дати етичні та юридичні відповіді на виклики сучасності у сфері біомедичної діяльності та організації охорони здоров’я. Вельми показовим у цьому плані є український досвід, адже вітчизняній медицині, фармації, біоетиці і праву, окрім проблем сьогодення, доводиться вирішувати і проблеми, успадковані з минулого. Але чим складніші умови, тим почесніші здобутки.
Напрацюваннями у галузі медичного права, що існують у Російській Федерації, поділився академік Юрій Сергеєв, президент Національної асоціації медичного права Російської Федерації.
Майбутньому права в охороні здоров’я у світі та Європі присвятили свої доповіді професор Амнон Кармі, почесний президент Всесвітньої асоціації з медичного права (Ізраїль), та професор Генрієтт Роскам Еббінг, віце-президент Європейської асоціації права в охороні здоров’я (Нідерланди).
На переконання проф. Амнона Кармі, правові питання надання медичної допомоги, охорони суспільного здоров’я мають розглядатися у більш широкому контексті – життя і навіть буття людини в оточуючому її середовищі.
Як відзначила проф. Генрієтт Роскам Еббінг, системи охорони здоров’я різних країн Європи мають подібні проблеми, є спільними загрози для громадського здоров’я, зростає міграція населення всередині Європи. Невипадково у Європі спостерігається тенденція до зближення законодавств, розробки спільних політик та процедур стосовно охорони здоров’я. Спільним трендом є акцент на якомога більшій законодавчій захищеності прав людини в охороні здоров’я. Це є особливо важливим у час небаченого досі розвитку науки і техніки, який зачіпає фізичну і психічну цілісність людини. Водночас у різних країнах існують неоднакові погляди на вирішення таких етичних проблем, як евтаназія, застосування допоміжних репродуктивних технологій, аборти, попередні розпорядження тощо. Чимало з цих проблем були обговорені під час роботи Конгресу.
Змістовне наповнення: тематичні напрями
Пленарне засідання «Перетворення в системах охорони здоров’я країн сучасного світу: етичні, правові та організаційні питання»
Одним з основних завдань охороноздоровчого права та біоетики є вироблення етичного та правового підґрунтя для перетворень у системі охорони здоров’я. За словами Андрія Гука, експерта Комітету з економічних реформ при Президентові України, велике значення для еволюції вітчизняної системи охорони здоров’я має ефективне використання наявних ресурсів і належне нормативне забезпечення цього процесу. Значну роль повинне відіграти вивчення зарубіжного досвіду. Невипадково жвавий інтерес у присутніх викликала доповідь професора університету Північної Кароліни Діна Харріса (США), який акцентував увагу на тих зусиллях, що докладаються для впровадження реформ в охороні здоров’я, запропонованих президентом Сполучених Штатів Америки, і правових проблемах, які виникають на цьому шляху. Цікаві питання були підняті і в доповіді професора Краківського університету економіки Павла Бялиницького-Бірули (Польща), присвяченій управлінню охороною здоров’я у Європейському Союзі та його впливу на надання медичної допомоги у країнах – членах ЄС.
Етичні та правові проблеми здійснення фармацевтичної діяльності у фокусі уваги пленарного та секційних засідань Конгресу
Велике значення для підвищення якості медичної допомоги має належне забезпечення населення лікарськими засобами.
Ганна Гусєва, керівник департаменту нормативно-правового забезпечення та міжнародних зв’язків Державного експертного центру МОЗ України, виступила з вельми цікавою доповіддю, у якій зробила огляд законодавчих змін, що відбулися у 2011 році, та їх впливу на фармацевтичний ринок України.
Чимало дискусійних питань було обговорено на секції, присвяченій етичним та правовим аспектам клінічних випробувань лікарських засобів. Доповідь керівника комітету з медичного права Асоціації правників України Олени Беденко-Зваридчук була присвячена актуальній темі захисту персональних даних учасників клінічних досліджень.
Етико-правові аспекти використання нових біомедичних технологій
«Суспільство недалекого майбутнього – це біоінформаційне суспільство, і право повинно належним чином регулювати його функціонування та розвиток», - відзначила у вступній доповіді президент Української медико-правової асоціації Радмила Гревцова. Невипадково у фокусі Конгресу опинилися і етико-правові аспекти використання новітніх технологій у медицині і фармацевтиці, яким була присвячена окрема секція.
Дуже цікавим був виступ юриста Сані Йовановської (Македонія) на тему «Хімеризм: міф, що стає реальністю». Значний інтерес викликала доповідь та тему «Етичні та правові аспекти сучасної трансплантології», зроблена професором Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Петром Музиченком. За його словами, сьогодні в Україні проходять лише одиничні операції з пересадки органів, у той час як в зарубіжних країнах кількість таких операцій є на порядок вищою. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», прийнятий у 1999 році, потребує істотних змін.
У рамках Конгресу було проведено міжнародний симпозіум «Правові та етичні проблеми застосування допоміжних репродуктивних технологій». Професор Анн-Марі Дуге (Франція), президент Асоціації дослідників і викладачів з медичного права, розповіла про обмеження щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, які існують у Франції, та проблему нерівності доступу до них з огляду на істотні відмінності у законодавчому регулюванні цих технологій у різних європейських країнах. Адвокати Маріанна Чавес (Бразилія) та Костянтин Світнєв (Російська Федерація) розповіли про зміни, які відбулися у правовому регулюванні ДРТ в їхніх країнах. Присутні змогли почути і голос священнослужителів, які є визнаними науковцями, – архімандрита Адама (Ахаладзе), професора, ректора університету Грузинського Патріархату імені Св. Цариці Тамари (Грузія) та декана філософсько-богословського факультету Українського католицького університету о. Ігора Бойка.
Право і психіатрія в центрі уваги медико-правової спільноти
Медико-правова спільнота приділила чимало уваги етичним і правовим проблемам української психіатрії. Свідченням цього став проведений у рамках конгресу міжнародний симпозіум «Психіатрія, психологія, право та етика», підтриманий Всесвітньою психіатричною асоціацією та Асоціацією психіатрів України. За словами Семена Глузмана, президента Асоціації психіатрів України, який зробив вельми цікаву доповідь на пленарному засіданні, якщо за радянських часів психіатрію використовували у політичних цілях, то сьогодні існують випадки зловживань з метою отримання майнової вигоди. Для викорінення цього явища необхідним є більш ефективне використання правових механізмів. На організаційно-правових аспектах надання психіатричної допомоги зупинилися доцент із Оксфорду Сіна Фейзел (Великобританія), співголови секції з психіатрії, права та етики Всесвітньої психіатричної асоціації Таль Бергман Леві та Орен Асман (Ізраїль) та адвокат Вашингтон Фонсека (Бразилія), які виступили на симпозіумі з ключовими доповідями.
Актуальні правові та етичні питання здійснення медичної діяльності та її юридичного супроводження.
Українські та зарубіжні учасники приділили чимало уваги актуальним правовим питанням, які виникають у зв’язку із здійсненням медичної діяльності. Одним з таких питань є визначення медичної дієздатності, що було блискуче розкрите у доповіді Виконавчого директора Європейської асоціації з права в охороні здоров’я Тома Гоффіна (Бельгія). Вельми цікавою була і доповідь віце-президента Всесвітньої асоціації медичного права професора Берни Арди (Туреччина), яка розповіла присутнім про медичний експеримент з точки зору турецького законодавства.
Особливий інтерес у медичних працівників і юристів, що ведуть у судах «медичні» справи та здійснюють правове супроводження діяльності лікувально-профілактичних закладів, викликали питання юридичної відповідальності за шкоду, завдану здоров’ю пацієнта у зв’язку з наданням медичної допомоги. Своїми думками ділилися менеджери охорони здоров’я, лікарі, адвокати, науковці.
Доктор Йоханна Дангата (Великобританія) поставив цікаве питання: чи є автономія пацієнта гальмом на шляху до відповідальності за шкоду внаслідок надання медичних послуг? Не менш цікаве питання було поставлене і в доповіді адвоката Джонатана Девіса (Ізраїль): «Чому має бути віддана перевага: клінічним протоколам чи висновку експерта?»
Доцент Ужгородського Національного університету Сибілла Булеца зупинилася на питаннях відповідальності закладу охорони здоров’я у медичній практиці.
Питання застосування етичних кодексів лікаря та фармацевтичного працівника знайшли своє відображення у доповідях професора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Валентина Кулініченка та доцента Харківської медичної академії післядипломної освіти Олени Рогової. Нещодавно прийнятий Етичний кодекс пацієнтського руху, розроблений за ініціативою Спілки захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації», який презентувала голова Правління Української медико-правової асоціації Зоряна Черненко.
Право, етика і соціальна політика
Серед доповідей, які пролунали на Конгресі, були і доповіді, просвічені соціально-медичному і правовому захисту населення літнього віку.
Надзвичайно цікавим та зворушливим був виступ головного геріатра України, професора Віри Чайковської, яка зупинилася на існуючому стані та перспективах розвитку медико-соціального обслуговування населення похилого віку в Україні. Доцент Краківського університету економіки Марек Беніо (Польща) розповів про соціальні та економічні наслідки тимчасового призупинення пенсійного страхування за віком. Керівник соціально-гігієнічного відділу Інституту геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова НАМН України Олександр Поляков наголосив на проблемах пенсіонерів, що продовжують працювати, а також запропонував низку шляхів їх вирішення.
Викладання медико-правових дисциплін
У фокусі уваги опинилися і питання викладання та підвищення кваліфікації медпрацівників і юристів з медичного і фармацевтичного права та біоетики.
Велику зацікавленість у присутніх викликали доповіді професора Наталії Сєдової, завідувачки кафедрою Волгоградського державного медичного університету, та Олексія Тиртишного, декана юридичного факультету Російського нового університету (Російська Федерація), присвячені викладанню медичного права і біоетики.
Генеральний директор Інформаційного центру з біоетики Петро Вітте наголосив на необхідності продовження роботи щодо впровадження біоетики і охороноздоровчого права (циклу медико-правових дисциплін) у навчальні плани медичних і юридичних вишів і факультетів, підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників, організаторів охорони здоров’я та фахівців у галузі права з біотичних питань та питань охороноздоровчого права.
Учасники конгресу вирішили прийняти до відома та виконання концепцію біоетичної освіти ЮНЕСКО та підтримати впровадження плану ЮНЕСКО з біоетичної освіти у вищі медичні і юридичні навчальні заклади.
Відкрите засідання Вченої Ради Академії адвокатури України
Знаменною подією, на якій були присутні учасники Конгресу, стало відкрите засідання Вченої Ради Академії адвокатури України. На засіданні відбулося вручення диплому Почесного доктора Академії адвокатури України (Doctor Honoris Causa) професору Амнону Кармі, керівнику Кафедри ЮНЕСКО з біоетики, почесному Президенту Всесвітньої асоціації з медичного права, директору Міжнародного Центру Здоров’я, Права та етики університету Хайфи, декану юридичного факультету університету Цфату, одному з фундаторів медичного права у світі.
Звання «Почесний доктор Академії адвокатури України (Doctor Honoris Causa)» запроваджено в Академії адвокатури України як символ поваги і визнання з боку академічної спільноти. Воно присуджується видатним представникам світової юридичної науки, освіти і культури, найбільш авторитетним державним і громадським діячам за унікальний внесок у розвиток юриспруденції, міжнародного співробітництва у науковій та освітній галузі, утвердження поваги до прав людини.
31 січня 2012 р. Вчена Рада прийняла рішення про присвоєння звання «Почесний доктор Академії адвокатури України (Doctor Honoris Causa)» професору Амнону Кармі за значний внесок у розвиток медичного права, біоетики та міжнародного наукового і освітнього співробітництва.
Під час офіційної Церемонії вручення професору Амнону Кармі диплому Почесного доктора, яка відбулася 21 квітня 2012 року у Камінній залі Академії адвокатури України, її Ректор, голова Вченої Ради Академії Тетяна Варфоломеєва підкреслила особливу роль професора А.Кармі у розвитку біоетики в нерозривному зв’язку з правами людини, його багаторічну суддівську та плідну наукову і громадську діяльність. Присутні на відкритому засіданні Вченої Ради почули яскраву інавгураційну промову Почесного доктора Академії адвокатури України професора Амнона Кармі.
Замість підсумку
На пленарних і секційних засіданнях Конгресу та симпозіумах виступило понад 100 доповідачів, пропозиції яких були покладені в основу резолюції Конгресу.
Безперечно, формат пост-релізу не дозволив нам зупинитися на усіх доповідях, кожна з яких була цікавою і значущою. Проте і Збірник тез доповідей Конгресу, і пост-конгресні видання мають розширити уявлення про обговорювані на Конгресі питання, а також думки і пропозиції усіх, хто побажав взяти слово на форумі.
На заході були окреслені напрями міжнародного співробітництва та розпочата робота щодо низки спільних із зарубіжними колегами проектів, які, без сумніву, сприятимуть підвищенню рівня правової захищеності пацієнтів і медичних працівників та задоволеності громадян від взаємодії із системою охорони здоров’я.
Йдучи шляхом від теоретичних узагальнень до практичних інновацій, Конгрес знаменував собою новий етап розвитку українського права в охороні здоров’я та біоетики у тісному зв’язку між собою та в міжнародному контексті.
Прес-служба Конгресу
10 грудня 2011 року виповнюється 63 роки з часу прийняття Загальної декларації прав людини. 
Всеобщая декларация прав человека
(принята на третьей сессии Генеральной Ассамблеи ООН 10 декабря 1948 г.)
Преамбула
Принимая во внимание, что признание достоинства, присущего всем членам человеческой семьи, и равных и неотъемлемых прав их является основой свободы, справедливости и всеобщего мира; и
принимая во внимание, что пренебрежение и презрение к правам человека привели к варварским актам, которые возмущают совесть человечества, и что создание такого мира, в котором люди будут иметь свободу слова и убеждений и будут свободны от страха и нужды, провозглашено как высокое стремление людей; и
принимая во внимание, что необходимо, чтобы права человека охранялись властью закона в целях обеспечения того, чтобы человек не был вынужден прибегать , в качестве последнего средства, к восстанию против тирании и угнетения; и
принимая во внимание, что необходимо содействовать развитию дружественных отношений между народами; и
принимая во внимание, что народы Объединенных Наций подтвердили в Уставе свою веру в основные права человека, в достоинство и ценность человеческой личности и в равноправие мужчин и женщин и решили содействовать социальному прогрессу и улучшению условий жизни при большей свободе; и
принимая во внимание, что всеобщее понимание характера этих прав и свобод имеет огромное значение для полного выполнения этого обязательства,
Генеральная Ассамблея
провозглашает настоящую Всеобщую декларацию прав человека в качестве задачи, к выполнению которой должны стремиться все народы и все государства с тем, чтобы каждый человек и каждый орган общества, постоянно имея в виду настоящую Декларацию, стремились путем просвещения и образования содействовать уважению этих прав и свобод и обеспечению, путем национальных и международных прогрессивных мероприятий, всеобщего и эффективного признания и осуществления их как среди народов государств - членов Организации, так и среди народов территорий, находящихся под их юрисдикцией.
Статья 1
Все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах. Они наделены разумом и совестью и должны поступать в отношении друг друга в духе братства.
Статья 2
Каждый человек должен обладать всеми правами и всеми свободами, провозглашенными настоящей Декларацией, без какого бы то ни было различия, как-то в отношении расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, имущественного, сословного или иного положения.
Кроме того, не должно проводиться никакого различия на основе политического, правового или международного статуса страны или территории, к которой человек принадлежит, независимо от того, является ли эта территория независимой, подопечной, несамоуправляющейся или как-либо иначе ограниченной в своем суверенитете.
Статья 3
Каждый человек имеет право на жизнь, свободу и на личную неприкосновенность.
Статья 4
Никто не должен содержаться в рабстве или в подневольном состоянии; рабство и работорговля запрещаются во всех их видах.
Статья 5
Никто не должен подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или унижающим его достоинство обращению и наказанию.
Статья 6
Каждый человек, где бы он ни находился, имеет право на признание его правосубъектности.
Статья 7
Все люди равны перед законом и имеют право, без всякого различия, на равную защиту закона. Все люди имеют право на равную защиту от какой бы то ни было дискриминации, нарушающей настоящую Декларацию, и от какого бы то ни было подстрекательства к такой дискриминации.
Статья 8
Каждый человек имеет право на эффективное восстановление в правах компетентными национальными судами в случаях нарушения его основных прав, предоставленных ему конституцией или законом.
Статья 9
Никто не может быть подвергнут произвольному аресту, задержанию или изгнанию.
Статья 10
Каждый человек, для определения его прав и обязанностей и для установления обоснованности предъявленного ему уголовного обвинения, имеет право, на основе полного равенства, на то, чтобы его дело было рассмотрено гласно и с соблюдением всех требований справедливости независимым и беспристрастным судом.
Статья 11
1. Каждый человек, обвиняемый в совершении преступления, имеет право считаться невиновным до тех пор, пока его виновность не будет установлена законным порядком путем гласного судебного разбирательства, при котором ему обеспечиваются все возможности для защиты.
2. Никто не может быть осужден за преступление на основании совершения какого-либо деяния или за бездействие, которые во время их совершения не составляли преступления по национальным законам или по международному праву. Не может также налагаться наказание более тяжкое, нежели то, которое могло быть применено в то время, когда преступление было совершено.
Статья 12
Никто не может подвергаться произвольному вмешательству в его личную и семейную жизнь, произвольным посягательствам на неприкосновенность его жилища, тайну его корреспонденции или на его честь и репутацию. Каждый человек имеет право на защиту закона от такого вмешательства или таких посягательств.
Статья 13
1. Каждый человек имеет право свободно передвигаться и выбирать себе местожительство в пределах каждого государства.
2. Каждый человек имеет право покидать любую страну, включая свою собственную, и возвращаться в свою страну.
Статья 14
1. Каждый человек имеет право искать убежища от преследования в других странах и пользоваться этим убежищем.
2. Это право не может быть использовано в случае преследования, в действительности основанного на совершении неполитического преступления, или деяния, противоречащего целям и принципам Организации Объединенных Наций.
Статья 15
1. Каждый человек имеет право на гражданство.
2. Никто не может быть произвольно лишен своего гражданства или права изменить свое гражданство.
Статья 16
1. Мужчины и женщины, достигшие совершеннолетия, имеют право без всяких ограничений по признаку расы, национальности или религии вступать в брак и основывать семью. Они пользуются одинаковыми правами в отношении вступления в брак, во время состояния в браке и во время его расторжения.
2. Брак может быть заключен только при свободном и полном согласии обеих вступающих в брак сторон.
3. Семья является естественной и основной ячейкой общества и имеет право на защиту со стороны общества и государства.
Статья 17
1. Каждый человек имеет право владеть имуществом как единолично, так и совместно с другими.
2. Никто не должен быть произвольно лишен своего имущества.
Статья 18
Каждый человек имеет право на свободу мысли, совести и религии; это право включает свободу менять свою религию или убеждения и свободу исповедовать свою религию или убеждения как единолично, так и сообща с другими, публичным или частным порядком в учении, богослужении и выполнении религиозных и ритуальных порядков.
Статья 19
Каждый человек имеет право на свободу убеждений и на свободное выражение их; это право включает свободу беспрепятственно придерживаться своих убеждений и свободу искать, получать и распространять информацию и идеи любыми средствами и независимо от государственных границ.
Статья 20
1. Каждый человек имеет право на свободу мирных собраний и ассоциаций.
2. Никто не может быть принуждаем вступать в какую-либо ассоциацию.
Статья 21
1. Каждый человек имеет право принимать участие в управлении своей страной непосредственно или через посредство свободно избранных представителей.
2. Каждый человек имеет право равного доступа к государственной службе в своей стране.
3. Воля народа должна быть основой власти правительства; эта воля должна находить себе выражение в периодических и нефальсифицированных выборах, которые должны проводиться при всеобщем и равном избирательном праве, путем тайного голосования или же посредством других равнозначных форм, обеспечивающих свободу голосования.
Статья 22
Каждый человек, как член общества, имеет право на социальное обеспечение и на осуществление необходимых для поддержания его достоинства и для свободного развития его личности прав в экономической, социальной и культурной областях через посредство национальных усилий и международного сотрудничества и в соответствии со структурой и ресурсами каждого государства.
Статья 23
1. Каждый человек имеет право на труд, на свободный выбор работы, на справедливые и благоприятные условия труда и на защиту от безработицы.
2. Каждый человек, без какой-либо дискриминации, имеет право на равную оплату за равный труд.
3. Каждый работающий имеет право на справедливое и удовлетворительное вознаграждение, обеспечивающее достойное человека существование для него самого и его семьи и дополняемой, при необходимости, другими средствами социального обеспечения.
4. Каждый человек имеет право создавать профессиональные союзы и входить в профессиональные союзы для защиты своих интересов.
Статья 24
Каждый человек имеет право на отдых и досуг, включая право на разумное ограничение рабочего дня и на оплачиваемый периодический отпуск.
Статья 25
1. Каждый человек имеет право на такой жизненный уровень, включая пищу, одежду, жилище, медицинский уход и необходимое социальное обслуживание, который необходим для поддержания здоровья и благосостояния его самого и его семьи, и право на обеспечение на случай безработицы, болезни, инвалидности, вдовства, наступления старости или иного случая утраты средств к существованию по не зависящим от него обстоятельствам.
2. Материнство и младенчество дают право на особое попечение и помощь. Все дети, родившиеся в браке или вне брака, должны пользоваться одинаковой социальной защитой.
Статья 26
1. Каждый человек имеет право на образование. Образование должно быть бесплатным по меньшей мере в том, что касается начального и общего образования. Начальное образование должно быть обязательным. Техническое и профессиональное образование должно быть общедоступным, и высшее образование должно быть одинаково доступным для всех на основе способностей каждого.
2. Образование должно быть направлено к полному развитию человеческой личности и к увеличению уважения к правам человека и основным свободам. Образование должно содействовать взаимопониманию, терпимости и дружбе между всеми народами, расовыми и религиозными группами и должно содействовать деятельности Организации Объединенных Наций по поддержанию мира.
3. Родители имеют право приоритета в выборе вида образования для своих малолетних детей.
Статья 27
1. Каждый человек имеет право свободно участвовать в культурной жизни общества, наслаждаться искусством, участвовать в научном прогрессе и пользоваться его благами.
2. Каждый человек имеет право на защиту его моральных и материальных интересов, являющихся результатом научных, литературных или художественных трудов, автором которых он является.
Статья 28
Каждый человек имеет право на социальный и международный порядок, при котором права и свободы, изложенные в настоящей Декларации, могут быть полностью осуществлены.
Статья 29
1. Каждый человек имеет обязанности перед обществом, в котором только и возможно свободное и полное развитие его личности.
2. При осуществлении своих прав и свобод каждый человек должен подвергаться только таким ограничениям, какие установлены законом исключительно с целью обеспечения должного признания и уважения прав и свобод других и удовлетворения справедливых требований морали, общественного порядка и общего благосостояния в демократическом обществе.
3. Осуществление этих прав и свобод ни в коем случае не должно противоречить целям и принципам Организации Объединенных Наций.
Статья 30
Ничто в настоящей Декларации не может быть истолковано как предоставление какому-либо государству, группе лиц или отдельным лицам права заниматься какой-либо деятельностью или совершать действия, направленные к уничтожению прав и свобод, изложенных в настоящей Декларации.
|
