 |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Цивільне, сімейне, житлове, трудове, земельне та цивільно-процесуальне законодавство України 2. Скарги по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
3. Заяви в справах окремого провадження
4. Позовні заяви про визнання правочину недійсним 5. Позовні заяви про захист особистих немайнових прав
6. Позовні заяви про захист права власності та визнання права власності на майно
7. Позовні заяви про захист права інтелектуальної власності
8. Позовні заяви про забезпечення виконання зобов’язань
10. Позовні заяви по спорах, що виникають з договорів лізингу, найму (оренди)
11. Позовні заяви по спорах, що виникають з договорів займу та позики
12. Позовні заяви по спорах, що виникають з недоговірних зобов’язань
13. Позовні заяви про відшкодування майнової та немайнової шкоди
14. Позовні заяви про спорах, що виникають із спадкового права
15. Позовні заяви про визнання шлюбу недійсним, розірванння шлюбу, стягнення аліментів
20. Позовні заяви по колективних та індивідуальних трудових спорах
21. Апеляційні скарги на рішення (ухвалу) в цивільній справі
22. Касаційні скарги на рішення (ухвалу) в цивільній справі
1. Заяви про вжиття запобіжних заходів до пред’явлення позову та забезпечення доказів у цивільній справі
До Печерського районного суду м.Києва
Оніщенко Ніни Петрівни[1],
253084, м.Київ, вул. Переяславська, 15, кв. 49,
т. 284-46-52
в справі за позовом
до Федоренка Михайла Петровича
253054, м.Київ, вул. Сонячна, 18, кв. 55
т. 888-66-99
ЗАЯВА
про забезпечення позову та забезпечення доказів
07.07.2003 р. я пред’явила в суді позов до Федоренка М.П. про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного між Федоренком М.П. та моєю недієздатною матір’ю Касимовою Ю.О.
Предметом спору є квартира № 18 в буд. № 15 на вул. Зорге в м.Києві, власником якої зараз є Федоренко М.П.
Мені стало відомо, що останній хоче подарувати цю квартиру своєму синові.
З метою забезпечення позову вважаю необхідним накладення арешту на спірну квартиру.
Крім цього, у Касимової Ю.О. немає договору довічного утримання та рішення суду про визнання її недієздатною, а я не можу їх отримати.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149, 152, 30 ЦПК України,
прошу:
1. Негайно забезпечити мій позов до Федоренка М.П. шляхом накладення арешту на трикімнатну квартиру № 18 в буд. № 15 на вул. Зорге в м.Києві.
2. Витребувати в державній нотаріальній конторі № 1 м.Києва копію договору довічного утримання, укладеного між Касимовою Ю.О. і Федоренком М.П. 05.02.2003 р.
3. Витребувати з Київського міського бюро технічної інвентаризації довідку про те, на чиє ім’я зареєстрована спірна квартира.
4. Витребувати з Дарницького районного суду м.Києва копію рішення про визнання Касимової Ю.О. недієздатною від 04.08.2002 р.
07.07.2003 р. (підпис)
2. Скарги по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин
(скарги на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій, на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень, по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності і т.д.) До Московського районного суду м.Києва
Криворучка Калини Калістратовича,
03150, м.Київ, вул. Трактористів, 15
т. 934-85-85
СКАРГА
на неправильність в списках виборців
05.10.2004 р. я ознайомився зі списком виборців в дільничій виборчій комісії № 1 Московського району м.Києва. Виявилось, що моє ім’я і по батькові записані неправильно, а саме: Каленик Калістратович. Я пред’явив свій паспорт працівникові дільничної комісії, який переконався, що моє ім’я та по батькові Калина Калістратович, але відмовився внести виправлення в список виборців, мотивуючи свою відмову тим, що це одне і теж.
Керуючись ст.ст. 238, 239 ЦПК України,
Прошу:
1. Зобов’язати дільничну виборчу комісію № 1 Московського району м.Києва виправити в списку виборців моє ім’я з Каленика Калістратовича на Калину Калістратовича.
В судове засідання прошу викликати представника дільничної комісії № 1 зі списком виборців.
Додаток:
1. Ксерокопія паспорта на моє ім’я.
06.10.2004 р. (підпис)
До Броварського місцевого суду Київської області
Мележика костя Степановича,
с. Зелене, вул. Ясна, 4
СКАРГА
на постанову про адміністративне стягнення
Постановою начальника Броварського РУ ГУ МВС України від 09.02.2003 р. на мене накладено адміністративне стягнення (штраф) і у мене вилучено мисливську зброю на тій підставі, що у мене нема дозволу на придбання, користування і зберігання мисливською зброєю.
Обставини справи.
01.02.2003 р. я пішов на полювання і по дорозі до лісу зустрів заступника начальника відділу міліції, який попросив мене пред’явити документи на зброю.
Я не міг цього зробити, тому що не брав їх на полювання, і запропонував піти до мене додому. Коли я пред’явив дома дозвіл на зброю, то виявилося що два дні назад закінчився термін його дії.
З огляду на це заступник начальника вилучив мою рушницю і забрав її з собою.
02.02.2003 р. я отримав дозвіл на користування мисливською зброєю, але повернути мені рушницю в РУ міліції відмовились, а 09.02.2003 р. начальник виніс постанову про накладення на мене адміністративного стягнення і вилучення мисливської зброї.
Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ст. 236, ст.ст. 244, 245 ЦПК України,
прошу:
Скасувати постанову начальника Броварського РУ ГУ МВС України в Київській області від 09.02.2003 р., звільнити мене від сплати штрафу і повернути мені мисливську рушницю.
У порядку підготовки до розгляду справи витребувати матеріали з Броварського РУ ГУ МВС України.
Додаток:
1. Копія скарги.
2. Копія дозволу на користування та зберігання мисливської зброї.
3. Квитанція про сплату державного мита.
10.02.2003 р. (підпис)
3. Заява в справах окремого провадження
(про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про усиновлення дітей, які проживають на території України, про встановлення неправильності запису в актах цивільного стану, про встановлення фактів, що мають юридичне значення і т.д.) До Бородянського місцевого суду Київської області
Кононенко Марини Степанівни,
03286, с. Ліски, Бородянський район,
Київської області
ЗАЯВА
про визнання особи обмежено дієздатною
Мій чоловік, Кононенко Петро Семенович, працює у фірмі “Прогрес” менеджером і має досить пристойну зарплату.
За характером роботи чоловік досить часто буває у відрядженнях, де зловживає спиртними напоями і пропиває всі гроші, які отримує на фірмі, і в сім’ю нічого не дає.
В нашій сім’ї двоє неповнолітніх дітей, я працюю вихователем у дитячому садку і маю невелику зарплату, якої на утримання дітей і ведення нормального домашнього господарства не вистачає.
Через зловживання спиртними напоями чоловік поставив нашу сім’ю у скрутне матеріальне становище, виник борг по оплаті квартири і комунальних послуг.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 55 Сімейного кодексу України чоловік та дружина зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 236-238 ЦПК України,
Прошу:
Визнати Кононенка Петра Семеновича обмежено дієздатним.
В судове засідання викликати:
1. представника фірми “Прогрес”, до директора якої я зверталася із заявою про негідну поведінку чоловіка;
2. свідків Чуприну М.В. і Саєнка О.В., які знають про становище, яке склалося в нашій сім’ї;
3. дільничого інспектора міліції Петренка К.В., який двічі мав бесіди з моїм чоловіком щодо його негідної поведінки.
Додаток:
Копія заяви.
Квитанція про сплату державного мита.
Довідка з ЖЕК про склад сім’ї та заборгованість по оплаті квартплати і комунальних послуг.
Копія свідоцтва про одруження.
Копії свідоцтв про народження дітей.
05.10.2004 р. (підпис)
До Жовтневого районного суду м.Києва
Заявники: Карпенко Віталій Маркович
Карпенко Софія Сергіївна
(поштовий індекс, адреса, телефон)
Заінтересовані особи:
Будинок малюка “Ялинка”
(поштовий індекс, адреса, телефон)
Орган опіки та піклування Жовтневої районної
в м. Києві державної адміністрації
(поштовий індекс, адреса, телефон)
ЗАЯВА
про усиновлення дітей
Ми, Карпенко В.М. і Карпенко С.С., подружжя, перебуваємо в шлюбі з 1994 р., маємо сина Андрія, 24.01.1996 р. народження.
Ми хочемо мати не одну дитину, але, на жаль, через перенесену операцію Карпенко С.С. народжувати дітей вже не зможе.
Тому ми вирішили, враховуючи бажання нашого сина мати братика і сестричку, усиновити двох дітей.
Ми перебуваємо на обліку осіб, які бажають усиновити дитину, і маємо інформацію про те, що зараз у Будинку малюка “Ялинка” перебувають двоє немовлят-близняток: хлопчик Луценко Сергій і дівчинка Луценко Ольга, 12 березня 2004 року народження. Діти здорові.
Мати дітей покинула їх в пологовому будинку, залишивши заяву про згоду на усиновлення дітей.
Ми з сином відвідали Будинок малюка, побачили дітей і вирішили їх усиновити, а син захотів зразу ж забрати дітей додому.
Ми маємо добре обладнану трикімнатну приватизовану квартиру, займаємось бізнесом, який дасть нам можливість утримувати дітей і надати їм все необхідне для повноцінного виховання і розвитку.
Я, Карпенко С.С., буду займатись доглядом дітей, а я, Карпенко В.М., зможу матеріально забезпечити сім’ю.
Ми хочемо, щоб діти носили наше прізвище і ми були записані їх батьками, а також змінити дату і місце народження дітей.
Орган опіки та піклування дав висновок про доцільність усиновлення дітей і відповідність його їх інтересам, а також про те, що ми можемо бути усиновителями.
Адміністрація Будинку малюка “Ялинка” дала письмову згоду на усиновлення дітей.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2651, 2652 ЦПК України, на підставі ст.ст. 207, 208, 211, 213, 215, 219, 222, 229-231 СК України,
просимо:
Задовольнити нашу заяву.
Постановити рішення про усиновлення нами, Карпенком Віталієм Марковичем і Карпенко Софією Сергіївною, дітей: Луценко Сергія і Луценко Ольги, 12.03.2004 року народження.
Змінити прізвище дітей, дату і місце їх народження, записати нас батьками дітей і в актовому записі про їх народження зазначити, що Карпенко Сергій і Карпенко Ольга народилися 18 березня 2004 року в м.Васильків Київської області і батьками їх є Карпенко Віталій Маркович і Карпенко Софія Сергіївна.
Витребувати від органу опіки та піклування Жовтневої районної в м.Києві державної адміністрації всі зібрані нами необхідні для усиновлення дітей документи.
Додаток:
1. Копії заяви для заінтересованих осіб.
2. Висновок органу опіки та піклування.
3. Квитанція про сплату держмита.
(дата) (підписи)
До Бородянського районного суду
Київської області
Синяк Надії Петрівни,
05008, с. Почайна Бородянського району
Київської області
Заінтересовані особи:
Синяк Ольга Сергіївна
Орган опіки та піклування
Бородянської районної державної адміністрації
Заява
про надання повної цивільної дієздатності
Я, Синяк Надія Петрівна, народилася 18.06.1988 року. Синяк Ольга Сергіївна є моєю матір’ю, батька не маю.
10.07.2004 р. я народила дочку Ольгу, яка проживає разом зі мною в нашій спільній з матір’ю квартирі.
У зв’язку з народженням дочки у мене виникла необхідність брати участь в цивільних правовідносинах, учасниками яких можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 35 ЦК України я звернулася до органу опіки та піклування Бородянської райдержадміністрації, але моя мати, Синяк О.С. не дала згоди на надання мені повної цивільної дієздатності.
Тому я змушена звернутись з цією заявою до суду.
Керуючись ст.ст. 242, 243 ЦПК України, на підставі чч. 1, 2 ст. 35 ЦК України,
прошу:
Надати мені, Синяк Надії Петрівні, 18.06.1988 р. народження, повну цивільну дієздатність.
В судове засідання викликати заінтересованих осіб.
Додаток:
1. 2 копії заяви.
2. Копія свідоцтва про моє народження.
3. Копія свідоцтва про народження моєї дочки.
4. Довідку з ЖЕК про склад сім’ї.
5. Квитанцію про сплату державного мита.
10.10.2004 р. (підпис)
До Фастівського місцевого суду
Київської області
Позивач: Ясень Марія Петрівна
03005, с.Ліщики Фастівського району
Київської області
Відповідач: Сугак Марко Олексович
03005, с.Ліщики Фастівського району
Київської області
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання договору дарування ½ житлового будинку недійсним
10.12.1984 р. я уклала шлюб з Ясенем Миколою Петровичем і в тому ж місяці купили житловий будинок в с.Ліщики на вул. Осінній, 5.
Перші 5 років Ясень М.П. був здоровим, а потім в його поведінці з’явилися психічні відхилення, у зв’язку з чим він неодноразово лікувався в психоневрологічних лікарнях.
05.09.2004 р. Ясень М.П. помер і через деякий час я звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини — ½ нашого будинку. Але нотаріус мені сказала, що Ясень М.П. ще 10.11.2001 р. подарував свою ½ нашого спільного будинку сусідові Сугаку М.О., який і є зараз її власником.
Вважаю, що цей договір є недійсним, тому що за станом свого здоров’я мій чоловік Ясень М.П. не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Оскільки я за законом є спадкоємицею після смерті Ясеня М.П., то маю право на пред’явлення позову про визнання договору дарування недійсним.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст. 225 ЦК України,
прошу:
1. Визнати договір дарування ½ жилого будинку № 5 на вул. Осінній в с.Ліщики, укладений 10.11.2001 р. між Ясенем М.П. і Сугаком М.О. і посвідчений приватним нотаріусом Фастівської нотаріальної контори недійсним.
2. Для з’ясування психічного стану Ясеня М.П. на час укладення договору призначити судову психіатричну експертизу, на розгляд якої поставити питання про те, чи міг Ясень М.П. розуміти значення своїх дій і керувати ними.
3. Витребувати з медичних установ, в яких лікувався Ясень М.П., відповідну медичну документацію.
4. Допитати в судовому засіданні свідків: брата Ясеня М.П. — Ясеня К.П., сестру Чупренко О.П., сусідів Зленка Н.Н., Ярцева М.П., Орисенко О.О., Найденко Н.П. про поведінку Ясеня М.П. протягом останніх 10 років.
5. Витребувати у нотаріуса наявні у нього матеріали по даруванню ½ спірного жилого будинку.
Додатки:
1. Копія свідоцтва про шлюб.
2. Копія свідоцтва про смерть Ясеня М.П.
3. Копія свідоцтва про право власності на ж/будинок № 5 на вул. Осінній в с.Ліщики.
4. Довідки з медичних установ.
5. Квитанція про сплату державного мита.
6. Копія позову для відповідача.
10.10.2004 р. (підпис)
До Вишгородського місцевого суду
Київської області
Косенка Григорія Климовича
05008, с.Летичів, Вишгородського району
Київської області
до
Редакції газети “Сміливе слово”
05004, м.Вишгород Київської області
Чепурного Павла Самійловича
05004, м.Вишгород, вул. Танкістів, 9, кв. 8
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди
17.04.2004 р. мене було викликано до Вишгородського РВК, де вже зібралося чимало призовників. Раптом між кількома хлопцями виникла бійка і я разом з іншими на заклик воєнкома кинулися їх розбороняти.
Швидко приїхала міліція і кількох хлопців забрали до райвідділу міліції, а мене, після з’ясування обставин відпустили і я поїхав додому.
20.04.2004 р. мій батько повернувся з роботи з газетою в руках і почав допитуватись, що я скоїв у воєнкоматі, за що мене затримували і чому я йому нічого про це не сказав.
Я розповів батькові про бійку, а він мені показав газету, в якій було повідомлення про те, що 17.04.2004 р. у дворі Вишгородського РВК були затримані два злодії, яких розшукувала міліція і які є призовниками, і надрукована їх фотографія.
В одному з хлопців на фотографії я впізнав себе.
До нашого двору почали сходитися люди і питати, чого ж це я дома, якщо я злодій і мене вже впіймала міліція.
Мені це було вкрай неприємно, я пояснював, що випадково був свідком бійки і затримання, але сам до цього не маю ніякого відношення.
Люди дивились на мене недовірливо і, хоча поволі розійшлися, мені здається, що багато хто вірить газеті, а не мені.
На другий день я поїхав у редакцію газети “Сміливе слово” і попросив пояснити, чому в газеті з’явилося таке повідомлення і фотографія.
Заступник редактора сказав, що сталася прикра помилка, але мені нема чого перейматися, тому що мене ж не заарештували і люди самі все зрозуміють.
Я так не вважаю. В селі нашу родину знають як чесну і працьовиту, у мене є сестра — молода дівчина, і батькам, і сестрі постійно висловлюють “співчуття”, а дехто просто запитують, де і що я вкрав і як це батькам вдалося мене “відкупити”.
Мої друзі почали мене уникати, дівчина, з якою я зустрічався, не відповідає на мої звернення; в технічному училищі, де я навчаюся, навколо мене створився “вакуум”, а директор, хоча й отримав з міліції відповідь про те, що до мене нема ніяких претензій, не поспішає повідомити про це колектив.
Отже, з вини газети “Сміливе слово” та її фотографа Чепурного П.С. порушено мої особисті немайнові права, заплямовано мої честь та гідність, мені заподіяна моральна шкода.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 277 ЦК України,
Прошу:
Визнати, що надрукована в газеті “Сміливе слово” інформація про те, що 17.04.2004 р. у дворі Вишгородського РВК було затримано двох хлопців, яких розшукувала міліція, мене не стосується, а моя фотографія надрукована до цієї інформації помилково.
Зобов’язати редакцію газети “Сміливе слово” протягом тижня після набрання рішенням суду чинності надрукувати це рішення на тому самому місці, де була надрукована зазначена інформація.
Стягнути з редакції газети “Сміливе слово” і Чепурного П.С. на мою користь моральну шкоду в розмірі 100 тис. грн.
Додатки:
Примірник газети “Сміливе слово” від 20.04.2004 р.
Квитанція про сплату державного мита.
2 копії позовної заяви.
05.05.2004 р. (підпис)
До Бориспільського районного суду
Київської області
Позивач: Сніжко Віктор Геннадійович
05009, с.Пороги, Бориспільського району
Київської області
Відповідач: Степовий Василь Павлович
05008, с.Червоне Бориспільського району
Київської області
Третя особа: Кириченко Віталій Петрович
05009, с.Пороги, Бориспільського району
Київської області
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання права власності
Я проживаю з родиною в с.Пороги, маю підсобне господарство, в т.ч., корову Лиску.
18.05.2004 р. вранці пастух забрав мою корову і разом з іншою худобою погнав її на випас. Увечері череда повернулася до села, але моєї корови не було. Пастух Кириченко В.П. пояснив, що моя корова десь загубилася, він довго шукав її, але безрезультатно.
Другого дня я об’їхав навколишні села і ферми, але свою корову не знайшов.
Лише через тиждень випадково від родича свого сусіда почув, що до них в с.Червоне прибилася корова і її забрав Степовий В.П.
Я зразу ж поїхав до Степового В.П., він не заперечував, що знайшов бездоглядну корову, але мені її не віддасть, тому що я нічим не довів, що я власник корови.
Я звернувся до голови сільської ради, там Степовий В.П. сказав те саме і запропонував мені подавати до суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 118-120 ЦПК України, ст. ст. 321, 340, 387 ЦК України,
Прошу:
Визнати, що я є власником корови Лиски, яку утримує Степовий В.П.
Зобов’язати Степового Василя Павловича повернути мені мою корову Лиску.
В судове засідання викликати і допитати свідків:
Сніжко Н.Н., Сніжко Г.В., Саєнка В.В., Карпенко Н.В., які знають про те, що у моїй власності була корова і що вона зникла;
Корбана В.К., який повідомив мене про те, що у Степового В.П. є чужа корова;
Чупренка Г.В., голову Червонівської сільської ради, до якого я звертався із заявою про те, що моя корова знаходиться у Степового В.П.
Додаток:
1. Довідка Порогівської сільської Ради про те, що у мене була корова, яка пропала і що я сплачував податок за неї.
2. Квитанція про сплату держмита.
3. 2 копії позовної заяви.
10.06.2004 р. (підпис)
До Печерського районного суду м.Києва
Позивач: Максутов Ібрагім Ібрагімович
05090, м.Київ, вул. Декабристів, 8, кв. 16
Відповідачі: Ізвєков Костянтин Олександрович
05094, м.Київ, вул. Шляхова, 13, кв. 7
Видавництво “Веселка”
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист права інтелектуальної власності
Ми з відповідачем художники і маємо спільну творчу майстерню, де працюємо, обмінюємося своїми творчими здобутками і зберігаємо всі свої роботи.
У квітні 2004 р. до мене звернулося видавництво “Веселка” з пропозицією проілюструвати дитячу книжку “Дзвоник”.
Ми домовились, що я підготую підбірку ескізів малюнків, покажу їх видавництву і якщо дійдемо згоди, то укладемо видавничий договір.
Я поділився своїми планами з відповідачем, підготував малюнки, але не встиг віднести їх у видавництво, бо поїхав у відрядження.
Через 10 днів я повернувся і пішов до видавництва, але там мені сказали, що вже відпала потреба в моїх послугах, тому що художник Ізвєков К.О. запропонував їм свої малюнки, які підійшли, і видавництво уклало з ним договір на ілюстрування книжки.
Я попросив показати мені його малюнки і побачив, що це ті самі, які зробив я перед від’їздом у відрядження і залишив у майстерні.
Я залишив у видавництві “Веселка” заяву про те, що я є автором наданих Ізвєковим К.О. малюнків і попросив до вирішення спору в суді не видавати книжку з цими малюнками.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст. 11, п. 1 ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, ст.ст. 431, 432 ЦК України,
Прошу:
1. Визнати мене автором малюнків до дитячої книжки “Дзвоник”, наданих видавництву “Веселка” художником Ізвєковим К.О.
2. З метою забезпечення позову у відповідності до ч. 4 ст. 151, 152 ЦПК України негайно заборонити видавництву “Веселка” видавати дитячу книжку “Дзвоник” з малюнками, які надав художник Ізвєков К.О.
3. Витребувати у видавництва “Веселка” видавничий договір з Ізвєковим К.О. і надані ним малюнки.
Додатки:
1. Малюнки до дитячої книжки “Дзвоник”, виготовлені мною.
2. Квитанція про сплату державного мита.
3. 2 копії позовної заяви.
14.05.2004 р. (підпис)
До Оболонського районного суду м.Києва
Позивач: Захаренко Олексій Тихонович
03050, м.Київ, вул. Стражеска, 5, кв. 8
т. 825-46-88
Відповідач: Київський завод газової апаратури
03080, м.Київ, вул. Героїв Дніпра, 12
т. 454-48-49 (секретар директора)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про забезпечення виконання зобов’язання
У січні 2004 р. у вечірній рекламі по телевізору я дізнався про те, що Київський завод газової апаратури за заявками громадян надсилає газові плити покращеного дизайну і підвищеної якості за попередньою оплатою.
Я зателефонував на завод, де мені підтвердили цю інформацію і запевнили, що після оплати мною вартості плити в сумі 960 грн. я протягом десяти днів отримаю плиту.
16.02.2004 р. я перевів 960 грн. на зазначений в рекламі рахунок і дійсно 26.02.2004 р. отримав плиту (мені доставили її додому).
Я розписався за доставку плити, але коли розпакував її, то розгубився, бо це була плита старої конструкції, великих габаритів, та ще й з облізлим місцями покриттям. Коли я зателефонував на завод, мене запевнили, що сталася помилка, ця плита призначалася не для мене.
На другий день плиту у мене забрали, пообіцяли при цьому, що протягом місяця мені доставлять замовлену плиту.
Пройшли вже три місяці, я неодноразово звертався до відповідача, мені не відмовляють, але плиту не доставляють.
Враховуючи те, що зобов’язання у відповідності до ст. ст. 526, 530 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк і що за невиконання або неналежне виконання зобов’язання сплачується неустойка, керуючись ст. ст. 3, 118-120 ЦПК України,
Прошу:
1. Зобов’язати Київський завод газової апаратури протягом десяти днів передати мені газову плиту покращеного дизайну та підвищеної якості, вартість якої я сплатив за квитанцією № 46 від 16.02.2004 р.
2. Стягнути з КЗГА неустойку — штраф в сумі 288 грн. (30% від суми зобов’язання) за невиконання зобов’язання.
Додатки:
Копія позовної заяви для відповідача.
Квитанція про сплату 960 грн. від 16.02.2004 р.
Квитанція про сплату державного мита.
05.06.2004 р. (підпис)
9. Позовна заява про припинення (розірвання) окремих видів зобов’язань та відшкодування нанесених збитків (шкоди)
До Баришівського районного суду
Київської області
Позивач: Кир’ян анатолій Олегович
03010, м.Київ, вул. Комінтерна, 15, кв. 5
т. 234-83-83
Відповідач: Приватний підприємець
Чабан Оксен Петрович
05020, смт Баришівка, вул. Промениста, 18
Київської області
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про розірвання договору підряду і відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Я маю на праві власності земельну ділянку в урочищі Ясне в Баришівському районі, де вирішив збудувати жилий будинок.
Приватний підприємець Чабан О.П., який має свою будівельну фірму, запропонував мені свої послуги і 05.10.2002 р. ми уклали договір підряду.
Згідно з договором Чабан О.П. зобов’язався до 05.10.2002 р. збудувати жилий будинок за моїм проектом на моїй земельній ділянці, а я зобов’язався оплатити вартість всіх будівельних матеріалів та робіт в сумі 120 000 грн.
В цей же день я виплатив відповідачеві 40 000 грн. на закупівлю будівельних матеріалів, а 20.10.2002 р. виплатив ще 20 000 грн. на проведення підготовчих будівельних робіт.
Ще 40 000 грн. я мав сплатити 01.04.2003 р., коли відповідач приступить до опорядження будинку, а решту 20 000 грн. 05.10.2003 р. після здачі виконаного замовлення.
Я був впевнений, що відповідач приступить до виконання договору невідкладно, оскільки він мав необхідні кошти і умови.
Але коли я приїхав на земельну ділянку 02.01.2003 р., то не побачив ні будівельників, ні будь-яких матеріалів і взагалі будь-яких ознак того, що проводились якісь підготовчі будівельні роботи.
Коли я розшукав Чабана О.П., він дуже вибачався, пояснив, що тяжко хворів, але зараз вже негайно береться за роботу.
Через 10 днів я приїхав знову і побачив те ж саме: до виконання договору Чабан О.П. не приступав, але на цей раз я не зміг знайти його самого. Дружина сказала, що він виїхав у Карпати за будівельними матеріалами.
Після цього я ще кілька разів приїздив у Баришівку, але не зміг побачити Чабана О.П. ні разу.
Ми зустрілися лише 02.05.2003 р., він запевнив мене, що вже дістав будівельні матеріали, вони скоро поступлять на залізничну станцію і тоді він візьметься за будівництво. Але мені стало відомо, що він в цей час закінчував будівництво іншого об’єкта і тому я вже втратив довіру до відповідача і запропонував йому розірвати договір і повернути мені гроші.
Відповідач відмовився, заявив, що він вже витратив всі гроші, хоча будівництво ще не розпочиналося.
Я вважаю, що відповідач допустив істотні порушення умов нашого договору і тому маю підстави до розірвання договору.
Відповідач безсоромно користувався моїми грішми і обманював мене, що займається будівництвом мого будинку.
Неправомірними діями відповідача мені заподіяна матеріальна шкода в сумі 20 000 грн. (упущена вигода), тому що сплачені йому 60 000 грн. знаходились на моєму депозитному рахунку і саме таку суму процентів я міг одержати.
Мені також заподіяна моральна шкода в сумі 50 000 грн., тому що відповідач обманув мене, а я сподівався вже в жовтні 2003 р. мати жилий будинок і оселитися в ньому. Через це нервував, часто їздив у Баришівку, витрачав час і кошти.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст. ст. 849, 875, 1167 ЦК України,
прошу:
1. Розірвати договір будівельного підряду, укладений між мною і Чабаном О.П. 05.10.2002 р.
2. Стягнути з Чабана О.П. на мою користь:
¾ 60 000 грн. сплачених мною за договором;
¾ 20 000 грн. матеріальної шкоди;
¾ 50 000 грн. моральної шкоди.
Додатки:
Договір підряду від 05.10.2002 р.
Розписки Чабана О.П. від 05.10.2002 р. і 20.10.2002 р.
Депозитний договір з банком “ВКБ”, в якому знаходились мої гроші.
12.05.2003 р. (підпис)
До Краснодонського районного суду
Луганської області
Позивач: Олексійко Василь Федотович
24005, м.Краснодон Луганської області,
вул. Святкова, 10, т. 548-00-44
Відповідач: Черняков Олег Семенович
24007, м.Краснодон Луганської обл.,
вул. Вишнева, 12, кв. 16
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про розірвання договору оренди житлового приміщення
25.10.2003 р. ми з Черняковим О.С. уклали договір оренди належної мені на праві власності трикімнатної квартири № 16 в буд. № 12 на вул. Вишневій у м.Краснодоні, строком на 18 місяців.
Згідно з договором сторони обумовили свої права та обов’язки. Зокрема, відповідач зобов’язався використовувати квартиру за призначенням, додержуватися правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, своєчасно вносити орендну плату і не вселяти в квартиру без мого дозволу інших осіб.
Протягом чотирьох місяців відповідач дотримувався умов договору, а потім перестав сплачувати орендну плату.
Коли я прийшов до нього, щоб з’ясувати причини, то побачив, що відповідач в одній з кімнат влаштував майстерню по пошиттю спортивного одягу, а в другій кімнаті оселив двох майстрів, які шили цей одяг.
Квартира виявилася в занедбаному стані, в ній знаходились тюки матеріалу для пошиття одягу і коробки з готовим одягом, а самого відповідача не було.
Чоловік, який працював за швейною машиною, сказав, що Черняков О.С. поїхав до Турції за товаром.
Сусіди, які побачили мене, почали скаржитись, що Черняков О.С. разом зі своїми мастрами порушують їх спокій, швейні машини часто працюють і вночі; в загальному коридорі часто стоять якісь ящики, гори картону та інше сміття. Три місяці назад я письмово попередив Чернякова О.С. про розірвання договору, але відповіді не отримав.
Всі ці обставини змушують мене звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди.
Згідно з п. 5.1 договору оренди сторони мають право розірвати його, якщо хтось з них порушить умови договору, а інша сторона не виявить бажання вирішити питання іншим шляхом.
Вважаю, що у зв’язку з розірванням договору відповідач повинен звільнити мою квартиру, залишивши її в належному стані, і сплатити мені орендну плату за 8 місяців.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120, 151 ЦПК України, на підставі ст.ст. 815, 817, 820, 825, 826, ЦК України,
прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Розірвати договір оренди квартири № 16 в будинку № 12 на вул. Вишневій в м.Краснодоні, укладений між мною і Черняковим Олегом Семеновичем 25.10.2003 року.
3. Виселити Чернякова О.С. із цієї квартири без надання іншого житла.
4. Стягнути з Чернякова О.С. на мою користь 2000 грн. орендної плати за 8 місяців користування квартирою.
5. В порядку забезпечення позову накласти арешт на майно Чернякова О.С., яке знаходиться в кв. № 16 в буд. № 12 на вул. Вишневій, а саме: швейні машини, пошивні матеріали, готова продукція.
6. Допитати в судовому засіданні як свідків моїх сусідів: Петрошенко М.С., Савенко І.М., Коцюрбу С.К. (адреси).
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія договору оренди.
3. Квитанція про сплату держмита.
30.10.2004 р. (підпис)
До Гайворонського районного суду
Вінницької області
Позивач: Крайков Сергій Олексович,
05008, с.Рожеве, Гайворонський район,
Вінницька область
Відповідач: Масенко Петро Йосипович
05008, с.Рожеве, Гайворонський район,
Вінницька область
Ціна позову: 3500 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про повернення боргу
30.04.2004 р. Масенко П.Й. позичив у мене 3500 грн. строком на 3 (три) місяці, про що дав розписку.
Через три місяці відповідач не тільки не повернув борг, а заявив, що не буде його повертати, бо у нього немає таких коштів, а я й так не бідний.
Викладене змушує мене звернутись до суду з вимогою про повернення боргу і стягнення процентів у розмірі 15 % річних від суми боргу у відповідності до розписки відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 118-120, 151 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1046, 1047, 1048 ЦК України,
Прошу:
Стягнути з Масенка Петра Йосиповича на мою користь борг в сумі 3500 грн. і 15% річних від суми боргу на час вирішення справи.
Для забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача, яке знаходиться за місцем його проживання.
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія розписки.
3. Квитанція про сплату державного мита.
30.10.2004 р. (підпис)
До Печерського районного суду м.Києва
Позивач: Сінчук Василь Зіновійович
(поштовий індекс, адреса, телефон)
Відповідач: Печерська районна у м.Києві
державна адміністрація
(поштовий індекс, адреса, телефон)
ЖЕК № 4
(поштовий індекс, адреса, телефон)
Ціна позову: 12684 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про відшкодування майнової та моральної шкоди
02.01.2004 р. о 1200 я повертався разом з онуком зі свята ялинки, яке відбулося в Київській державній філармонії, по вул. Хрещатик в м.Києві.
Біля будинку № 2 на мене звалилася льодова глиба, яка збила мене з ніг і вдарила по хребту, внаслідок чого я отримав численні тілесні ушкодження, в т.ч., перелами шийки правого стегна і лівої ноги.
Хоча лікар швидкої допомоги, яка мене забрала до лікарні, повідомила Печерську райдержадміністрацію про цей випадок про надання мені допомоги відповідач не подумав. Ніхто навіть не поцікавився моїм станом здоров’я. Коли моя дочка, ще коли я перебував у лікарні, звернулася до ЖЕК № 4, щоб скласти відповідний акт, їй відмовили, сказали, що будинок № 2 на вул. Хрещатик не відноситься до житлового господарства ЖЕК.
Не знайшла відповіді на своє прохання дочка і в Печерській держадміністрації: там їй сказали, що за належним станом будинків у районі стежать ЖЕК.
Я довгий час перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні № 3, потім лікувався амбулаторно, потім мене возили до санаторію “Миргород” і лише зараз за допомогою палиці я почав ходити.
Моє лікування поставило всю сім’ю в дуже скрутне становище, адже на придбання ліків, продуктів харчування, догляд, путівки в санаторій, проїзд ми витратили 12684 грн., а саме: вартість ліків 2614 грн., вартість посиленого харчування — 2600 грн., вартість путівки — 5000 грн., сторонній догляд — 2000 грн., проїзд мій і супроводжуючого — 470 грн.
Крім того, ця прикра подія завдала мені відчутної моральної шкоди: я пережив стрес, біль, страждання за сім’ю, яка через мене опинилася у скрутному становищі, а ще й через байдужість відповідачів. Тому вважаю, що маю право і на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Я вважаю, що постраждав через недбалість відповідної служби Печерської райдержадміністрації, яка не вжила заходів до безпеки пішоходів на вулицях району, а яка саме — я не можу визначити.
Тому пред’являю свій позов до двох відповідачів.
Керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, ст.ст. 1195, 1167 ЦК України,
Прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Стягнути з відповідачів на мою користь 12684 грн. майнової шкоди і 10000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.
Додаток:
1. 2 копії позовної заяви.
2. Медична довідка з лікарні № 3.
3. Медична довідка з поліклініки № 1.
4. Копія санаторної путівки і квитанція про оплату.
5. Квитки на проїзд до санаторію і назад.
6. Квитанція про сплату держмита.
Дата підпис
До Сахновщинського районного суду
Харківської області
Позивач: Кісько Олександра Павлівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Краснов Омелян Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ціна позову: 8000 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про відшкодування майнової та моральної шкоди
Ми з відповідачем є співвласниками житлового будинку № 8 на вул. Осінній в смт Сахновщина, кожен є власником ½ будинку.
12.06.2004 р. під час ремонту своєї частини будинку з вини відповідача була пошкоджена належна мені частина будинку, а саме: вантажний автомобіль, яким він керував і на якому привіз залізобетонні блоки, розвалив стінку в моїй квартирі, в’їхав до неї, потрощив меблі.
Щоб я змогла користуватися соїм житлом, треба було робити терміновий ремонт, але відповідач відмовився зробити його своїми силами або сплатити мені вартість ремонту.
Я змушена була позичити гроші, найняти майстрів, купити меблі. Мої витрати складають 8000 грн., але відповідач не хоче сплатити мені цю суму, вважає, що це занадто багато.
Проте у мене є всі докази на ствердження моїх витрат саме в цій сумі: договір з ремонтною фірмою, акт цієї фірми про те, що треба зробити для відновлення будинку, вартість робіт, квитанції по їх оплаті; квитанції на придбання і перевезення меблів.
Крім цього, мені завдано моральної шкоди в сумі 2000 грн.
За станом здоров’я я інвалід 2 гр., проживаю одна і неправомірними діями відповідача мені було заподіяно моральні страждання: я опинилася в розваленому будинку, без коштів на відновлення, без меблів, а відповідач ще й сміявся.
Мої страждання продовжуються й досі, бо я не маю можливості повернути борг, а відповідач не хоче повернути мої витрати на ремонт будинку і придбання меблів.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120, 151 ЦПК України, на підставі ст.ст. 386, 1166, 1167 ЦК України,
прошу:
Задовольнити мій позов.
Стягнути з Краснова О.С. на мою користь 8000 грн. майнової шкоди і 2000 грн. моральної шкоди.
З метою забезпечення позову накласти арешт на належний Краснову О.С. автомобіль марки БМВД № 78-79.
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Договір на проведення ремонтних робіт.
3. Акт про пошкодження моєї частини будинку і меблів.
4. Кошторис на ремонтні роботи.
5. Квитанція на оплату ремонту.
6. Квитанція на оплату меблів та їх перевезення.
7. Довідка про мій стан здоров’я.
8. Договір позики мною 8000 грн.
Дата прізвище
До Миронівського районного суду
Київської області
Позивач: Рейка Антоніна Сергіївна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Сорокіна Надія Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ціна позову: 3000 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання заповіту недійсним і визнання права на жилий будинок у порядку спадкування
30.05.2002 р. подружжя Зленко С.П. та Зленко А.О. склали заповіт на моє, Рейка Антоніну Сергіївну, ім’я, згідно з яким заповіли належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок № 7 на вул. Срібній у смт Миронівка Київської області.
06.03.2003 р. чоловік Зленко С.П. помер, а 10.04.2004 р. померла дружина Зленко А.О.
25.04.2004 р. я звернулася до нотаріуса із заповітом і заявою про прийняття спадщини.
Від нотаріуса я дізналася, що з такою заявою до неї звернулася відповідачка Сорокіна Н.П., якій Зленко А.О. після смерті чоловіка заповіла той же житловий будинок.
Я вважаю, що з огляду на ст. 1243 ЦК України Зленко А.О. не мала права заповідати спірний будинок будь-кому, тому що при наявності складеного подружжям заповіту майно переходить тій особі, яка зазначена в цьому заповіті.
При цьому немає значення коли помирають подружжя: одночасно чи в різний час.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст. 1243 ЦК України,
Прошу:
1. Визнати недійсним заповіт від 25.03.2004 р., складений Зленко А.О. на ім’я Сорокіної Н.П.
2. Визнати за мною право власності у порядку спадкування на житловий будинок № 7 на вул. Срібній у смт Миронівці Київської області.
3. Витребувати у нотаріуса спадкові справи Зленко А.О. та Зленка С.П.
Додаток:
Копія позовної заяви.
Ксерокопія заповіту Зленка С.П. і Зленко А.О. на моє ім’я.
Квитанція про сплату держмита.
06.05.2004 р. підпис
До Солом’янського районного суду м.Києва
Позивачка: Семенко Надія Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Семенко Іван Карпович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання шлюбу недійсним
24.12.2003 р. ми з Семенко І.К. уклали шлюб, який був зареєстрований в Солом’янському відділі РАЦС і оселилися в належній мені квартирі за вказаною вище адресою. Ми були знайомі недовго, але відповідач наполягав на укладенні шлюбу. Після його реєстрації подружні стосунки у нас не складалися, він уникав мене, спав у окремій кімнаті, пояснював свою поведінку тим, що ще не звик до мене, соромиться, що я така молода, а він вже старий.
Я дійсно молодша за чоловіка на 20 років, але він мені сподобався, я хотіла створити з ним сім’ю і народити дітей.
Через кілька місяців таких невизначених стосунків на мою вимогу Семенко І.К. признався мені, що він покохав мене, не хотів мене втратити, а тому приховав від мене, що за станом здоров’я не може бути батьком і запропонував мені народити дитину за допомогою штучного запліднення. Це мене обурило, бо я молода жінка, маю право бути матір’ю і народити дитину від свого чоловіка, а головне, що завдало мені великого болю — це обман з боку Семенка І.К.
Враховуючи викладене, я вважаю, що наш шлюб має бути визнаний недійсним.
Керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 30, 41 ч. 3 СК України,
прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Визнати шлюб, укладений між мною і Семенком Іваном Карповичем, зареєстрований 24.12.2003 р. у відділі РАЦС Солом’янського району м.Києва, актовий запис № 3-894, недійсним.
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія свідоцтва про укладення шлюбу.
3. Довідка про мій стан здоров’я.
4. Довідка про стан здоров’я Семенка І.К.
5. Квитанція про сплату держмита.
Дата підпис
До Святошинського районного суду м.Києва
Позивач: Євтушенко інга Сергіївна,
(рік народження),
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Євтушенко Юрій андрійович,
(рік народження),
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про розірвання шлюбу і визначення місця проживання дітей
24.02.1990 р. я уклала шлюб з Євтушенком Ю.А., в цьому шлюбі ми маємо двох дітей, дочку Оленку, 12.05.1992 року народження, і сина Олексія, 12.06.1995 року народження.
У жовтні 2003 р. я з дітьми змушена була піти від чоловіка, тому що він зловживав спиртними напоями, бешкетував, в присутності дітей ображав і бив мене.
Ми з дітьми орендуємо квартиру і за цей час, що проживаємо окремо від чоловіка, я переконалася, що поновлення наших сімейних стосунків неможливе, що це завдало б шкоди і мені, і дітям.
Вони іноді зустрічаються з батьком, але повертатись до нього не хочуть. За час окремого від батька проживання діти стали спокійнішими, їх успішність в школі покращала.
Тому я вважаю, що після розірвання шлюбу діти мають проживати зі мною.
Я вже зверталася до органу опіки і піклування, туди запрошували і батька дітей, з’ясовували і їх думку. Тепер у мене є висновок про те, що дітям доцільно проживати зі мною.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, ст.ст. 110, 161 СК України,
прошу:
Задовольнити мій позов.
Розірвати шлюб між мною і Євтушенком Юрієм Андрійовичем, зареєстрований 24.02.1990 р. в Святошинському відділі РАЦС, актовий запис 0-114.
Визначити місце проживання дітей, Євтушенко Олени, 12.05.1990 року народження, і Євтушенка Олексія, 12.06.1992 року народження, з матір’ю, Євтушенко Інгою Сергіївною
Покласти на Євтушенка Ю.А. витрати, пов’язані з розірванням шлюбу у відділі РАЦС.
Квитанція про сплату держмита.
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Свідоцтво про шлюб.
3. Свідоцтва про народження дітей.
4. Довідка з місця проживання.
5. Висновок органу опіки та піклування.
6. Квитанція про сплату держмита.
Дата. Підпис.
До Оболонського районного суду м.Києва
Позивач: Березна Ольга Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Гриб Олекса Карпович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про стягнення аліментів на утримання дітей
Ми з відповідачем є батьками дочки Ксенії, 12.10.1984 року народження, і сина Євгена, 18.06.1990 року народження.
12.08.2004 р. наш шлюб з відповідачем розірвано і з цього часу він перестав утримувати дітей.
Син навчається в школі, а дочка в технікумі, стипендію не отримує, тобто діти повністю перебувають на моєму утриманні.
Мою пропозицію домовитись про участь відповідача в утриманні дітей він залишив без відповіді.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180, 199 СК України,
Прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Стягнути з Гриба Олекси Карповича, 1960 року народження, уроженця м.Києва, на користь Березної Ольги Петрівни аліменти на утримання сина Євгена, 18.06.1990 року народження і дочки Ксенії, 12.10.1984 року народження, в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку Гриба О.К., починаючи з 01.09.2004 р., до досягнення повноліття сином і закінчення технікуму дочкою.
Додаток:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія свідоцтва про народження дочки.
3. Копія свідоцтва про народження сина.
4. Довідка з ЖЕК про місце проживання дітей.
5. Довідка з місця навчання дочки.
6. Довідка з місця навчання сина.
7. Довідка про мій заробіток.
8. Довідка про заробіток відповідача.
9. Довідка з місця проживання відповідача.
Дата підпис
До Солом’янського районного суду м.Києва
Від подружжя
Дорошенка Петра Степановича
Дорошенко Дарини Сергіївни
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ЗАЯВА
про розірвання шлюбу
Ми уклали шлюб 12.12.2000 р. у Солом’янському відділі РАЦС м.Києва. Від шлюбу маємо доньку Катерину, 03.02.2001 р. народження.
З 05.06.2002 р. ми не підтримуємо подружні стосунки, проживаємо окремо, тому що за час спільного проживання переконалися, що у нас нема спільних інтересів, крім доньки, ми не маємо бажання бути разом, ми жили кожен своїм життям і не намагалися перейнятися проблемами іншого.
Відносно місця проживання і виховання дочки ми уклали письмовий договір, який надаємо разом із заявою.
Ми також домовились про розмір аліментів, який батько буде сплачувати на утримання дочки, оскільки дочка залишається з матір’ю.
Цей договір нотаріально посвідчений також додаємо до заяви.
Враховуючи те, що ми не маємо наміру поновлювати подружні стосунки, керуючись ст. ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 109, 157, 160 СК України,
Просимо:
1. Задовольнити нашу заяву.
2. Розірвати шлюб між Дорошенком Петром Степановичем і Дорошенко Дариною Сергіївною, зареєстрований 12.12.2000 р. в солом’янському відділі РАЦС м.Києва, актовий запис № 12436.
3. Визначити місце проживання нашої дочки, Дорошенко Катерини, 03.02.2001 року народження з матір’ю Дорошенко Д.С.
4. Витрати, пов’язані з розірванням шлюбу, покласти на Дорошенка П.С.
Додаток:
Письмовий договір щодо дитини.
Нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів.
Копія свідоцтва про шлюб.
Копія свідоцтва про народження дитини.
Довідка про місце проживання дитини.
Квитанція про сплату держмита.
Дата підписи
16. Позовна заява по спорах, що виникають з особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, батьків і дітей, інших членів сім’ї
До Броварського районного суду м.Києва
Позивач: Зелена Інна Павлівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Стрілець Павло Стахович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про встановлення батьківства
Я народилася 25.08.1980 року в м.Берегове Закарпатської області.
В свідоцтві про моє народження матір’ю записана Зелена Марія Петрівна, а батьком Зелений Павло Стахович, але батька свого я ніколи не бачила. Невдовзі після мого народження мати переїхала зі мною до своїх батьків у м.Бровари, де я проживаю й зараз.
Оскільки іншого чоловіка в сім’ї, крім дідуся не було, то я, як і мама називала його батьком.
Згодом я зрозуміла, що дідусь не є моїм батьком і запитала маму, де ж мій батько? Вона мені сказала, що батько був прикордонником і загинув ще до мого народження.
Проте будь-яких документів у мами з цього приводу не було.
26.05.2004 р. моя мама померла.
Після її смерті я розбирала документи, переписку, які знайшла в її столі. Серед них знайшла листи Стрільця Павла Стаховича, адресовані моїй мамі, в яких він розпитував про мене, моє здоров’я, запевняв маму, що він любить нас обох і не відмовляється від того, що є моїм батьком, але не може визнати цього офіційно, тому що завдасть болю та образи моїй сім’ї.
Я вирішила дізнатися все, що можна про мого батька, і виявила, що він вже давно живе на сусідній вулиці, оскільки вони з мамою були односельцями і вчилися в одній школі.
Я знайшла свого батька, поспілкувалася з ним, попросила його хоч зараз офіційно визнати своє батьківство, але він відмовився.
Тому я вирішилася звернутися до суду з цим позовом.
Вважаю, що ті листи, в яких відповідач визнавав своє батьківство, засвідчують моє походження саме від нього, запис про батька в актовому записі про моє народження був зроблений зі слів матері і тому я маю право на такий позов.
Керуючись ст.ст. 3, 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 128, 135 СК України,
Прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Визнати Стрільця Павла Стаховича, 1940 року народження, уроженця м.Бровари Київської області, батьком Зеленої Інни Павлівни.
Додаток:
1. Копія заяви для відповідача.
2. Ксерокопія листів Стрільця П.С. до Зеленої М.П.
3. Копія свідоцтва про моє народження.
4. Копія актового запису про моє народження.
Дата підпис
17. Позовна заява по спорах, що виникають з майнових прав та обов’язків подружжя і інших членів сім’ї
До Шевченківського районного суду м.Києва
Позивач: Руденко Сергій Андрійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідачка: Руденко Ганна Карлівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ціна позову: 26900 грн.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поділ майна подружжя
Ми з Руденко Г.К. були в шлюбі в 1979-2003 рр. Дітей від шлюбу нема.
За час шлюбу ми купили житловий будинок № 8 на вул. Веселій в м.Києві за 10000 грн., автомобіль ВАЗ-2109 — 5000 грн., телевізор “Акаі” — 500 грн., відеомагнітофон “Панасонік” — 500 грн., колекцію марок — 2000 грн., колекцію монет — 500 грн., колекцію папірусів — 1000 грн., меблевий гарнітур — 500 грн., картину “Мадонна” — 500 грн., скульптуру мармурову “Еней” — 500 грн., комп’ютер — 1000 грн., золоту обручку позивачці — 500 грн., золотий перстень мені — 500 грн., бібліотеку з 75 томів — 1700 грн., а всього на суму 23700 грн.
Крім цього, у мене було особисте майно: шафа-купе німецького виробництва — 200 грн., кухня чеського виробництва — 1200 грн., холодильник “Мінськ” — 800 грн., пральна машина “Самсунг” — 700 грн., ікона срібна “Благовіщення” — 300 грн., яке я отримав у спадщину після смерті матері в 1987 році.
У зв’язку з розірванням шлюбу відповідачка змусила мене піти з нашої квартири за вказаною вище адресою і заявила, що ніякого майна я не отримаю — ні половину спільного, ні свого особистого.
Згідно зі ст. 57 СК України майно, яке я отримав у спадщину, є моєю особистою приватною власністю і я маю право забрати його у відповідачки, а майно, набуте нами у шлюбі, є нашою спільною сумісною власністю у відповідності до ст. 60 СК України.
У разі поділу спільного сумісного майна подружжя наші частки у відповідності до ст. 70 Ск є рівними.
Тому я прошу поділити наше з відповідачкою майно в рівних частках: виділити мені ½ житлового будинку, автомобіль, колекцію папірусів, скульптуру “Еней”, перстень, на загальну суму — 12000 грн., а відповідачці виділити решту майна на загальну суму 11700 грн., різницю в вартості майна в сумі 150 грн. я готовий сплатити відповідачці.
Прошу також витребувати у відповідачки моє особисте майно, зазначене вище.
Керуючись т.ст. 3, 118-120, 79, 88, 155 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 57 СК України, ст.ст. 386, 387 ЦК України,
прошу:
1. Задовольнити мій позов.
2. Поділити наше спільне з Руденко Г.К. майно. Виділити мені ½ жилого будинку № 8 на вул. Веселій в .Києві — 5000 грн., автомобіль “ВАЗ – 2109” — 5000 грн., колекцію папірусів — 1000 грн., скульптуру “Еней” — 500 грн., перстень — 500 грн., загальною вартістю 12000 грн.; виділити Руденко Г.К. ½ жилого будинку — 5000 грн., телевізор “Акаі” — 500 грн., відеомагнітофон “панасонік” — 5000 грн., колекцію марок — 2000 грн., колекцію монет — 500 грн., меблевий гарнітур — 500 грн., комп’ютер — 1000 грн., золоту обручку — 500 грн., бібліотеку з 75 томів — 1700 грн. загальною вартістю 11700 грн.
В порядку компенсації стягнути з мене на користь відповідачки 150 грн.
Для державної реєстрації наших часток в житловому будинку визнати за мною і відповідачкою право власності за кожним на ½ будинку № 8 на вул. Веселій в м.Києві.
3. Витребувати у Руденко Г.К. моє особисте майно: шафу-купе німецького виробництва — 200 грн., кухню чеського виробництва 1200 грн., холодильник “Мінськ” — 800 грн., пральну машину “Самсунг” — 700 грн., ікону срібну “Благовіщення” — 300 грн. загальною вартістю 3200 грн.
У разі відсутності виділеного мені і витребуваного майна повністю або частково стягнути з Руденко Г.К. його вартість на мою користь.
4. Стягнути з Руденко Г.К. на мою користь судові витрати: державне мито — 237 грн., витрати на правовоу допомогу — 837 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення — 190 грн. в загальній сумі 1200 грн.
5. З метою забезпечення позову накласти арешт на все спірне майно.
6. Викликати свідків — П.І.Б., адреси.
Додаток:
1. Копія позовної заяви для відповідачки.
2. Копія свідоцтва про шлюб.
3. Копія свідоцтва про право на спадщину.
4. Копія свідоцтва про право власності на житловий будинок.
5. Копія технічного паспорту на автомобіль.
6. Паспорти на холодильник, телевізор, пральну машину, комп’ютер.
7. Копія договору купівлі-продажу колекції марок, колекції монет і колекції папірусів.
8. Квитанції на придбання золотої обручки і персня.
9. Перелік 75 томів бібліотеки.
10.Квитанція про сплату державного мита.
Дата підпис
18. позовна заява по спорах, що виникають з договорів найму жилих приміщень та з правовідносин по користуванню приватним житловим фондом (визнання права на користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і т.д.)
До Жовтневого районного суду м.Запоріжжя
Позивач: Красько Марія Тимофіївна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Петлюк Сергій Хомович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Третя особа: Житлово-експлуатаційна організація № 3
Жовтневого району м.Запоріжжя
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання права на користування жилим приміщенням
Відповідач Петлюк С.Х. є наймачем ізольованої трикімнатної квартири жилою площею 80 кв. м. № 6 буд. № 8 на вул. Залізничній в м.Запоріжжі.
3 квітня 1999 року я оселилася в цій квартирі як дружина, хоча шлюб з відповідачем ми не уклали.
12.06.1999 р. у мене народилася дочка Надія, відповідач визнав себе її батьком, дав своє ім’я і зареєстрував у квартирі як свою дочку.
До цього часу ми утрьох проживаємо в квартирі, у нас спільний бюджет, гарні стосунки, всі ці роки відповідач утримує мене і дочку.
В той же час відповідач не визнає мого права на квартиру, не бажає зареєструвати мене в ній, хоча у відповідності до ст. 64, 65 ЖК України як член сім’ї наймача, я набула рівного з ним права на користування квартирою.
Через відсутність реєстрації в квартирі я досі не маю паспорта громадянина України нового зразка, іншого житла у мене не має.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України,
Прошу:
Задовольнити мій позов.
Визнати за мною право користування трикімнатною квартирою № 6 в будинку № 8 на вул. Залізничній в м.Запоріжжі.
Викликати і допитати свідків (прізвище, ім’я, по батькові, поштовий індекс, адрес, телефон), які знають обставини мого вселення і проживання в квартирі.
Додаток:
1. Дві ксерокопії позовної заяви.
2. Довідка ЖЕК № 3 про склад сім’ї відповідача.
3. Квитанція про сплату держмита.
Дата підпис
До Київського районного суду м.Одеса
Позивач: Сімко Олена Павлівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Сімко Ігор Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Треті особи: Сімко Олег Ігоревич,
Сімко Надія Ігорівна,
Житлово-експлуатаційна організація № 5
Київського району м.Одеса
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням
Ми з відповідачем були в шлюбі в 1983-1999 рр., від шлюбу маємо двоє дітей, 1984 і 1985 р.н. — треті особи в справі.
В 1987 р. нашій сім’ї була надана ізольована трикімнатна квартира житловою площею 54 кв.м. № 15 в буд. № 17 на вул. Морській в м.Одесі, наймачем є відповідач.
Після розірвання шлюбу в 1999 р. відповідач ще деякий час проживав разом з нами у спірній квартирі, а у січні 2000 р. виїхав у невідомому напрямку.
З того часу ми з дітьми нічого про його місце знаходження не знаємо. За моєю заявою державна виконавча служба розшукувала відповідача, оскільки він не платив аліменти, але встановити його місце проживання не вдалося. Врешті, діти досягли повноліття, почали працювати і я перестала розшукувати відповідача.
Але мені доводиться щомісячно сплачувати за нього квартирну плату. Я зверталася до ЖЕК № 15 із заявою, щоб на відповідача не нараховували квартирну плату, але там мені заявили, що не мають для цього підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК України право на житлове приміщення за тимчасово відсутнім наймачем зберігається протягом шести місяців, а відповідач не проживає в спірній квартирі вже більше трьох років.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст. 71, 72 ЖК України,
Прошу:
Задовольнити мій позов.
Визнати Сімка Ігоря Сергійовича таким, що втратив право на користування квартирою № 15 в будинку № 17 на вул. Морській в м.Одесі.
Викликати і допитати свідків (поштовий індекс, адрес, телефон).
Додаток:
1. 4 копії позовної заяви.
2. Ксерокопія ордера на квартиру.
3. Довідка ЖЕК про склад осіб, які проживають в квартирі.
4. Заява до ЖЕК про перерахунок квартплати.
5. Матеріали про розшук Сімка І.С. виконавчою службою.
6. Ксерокопія свідоцтва про розірвання шлюбу.
7. Квитанція про сплату держмита.
Дата підпис
До Дарницького районного суду м.Києва
Позивач: Петренко Олександр Симонович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Скорина Тетяна Сергіївна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Третя особа: ЖЕО № 2 Дарницької РДА
(прізвище, ім’я, по батькові,
поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про зміну договору найму житлового приміщення
Відповідачка Скорина Т.С. є моєю матір’ю; ми разом мешкаємо у чотирикімнатній квартирі № 18 в будинку № 16 на вул. Липневій в м.Києві.
Ця квартира складається з чотирьох окремих кімнат житловою площею 17,3 кв.м., 16 кв.м., 15 кв.м. і 14,2 кв.м.; кухні площею 12 кв.м., коридору площею 14 кв.м. та двох балконів.
Наймачем квартири є відповідачка.
Вже майже рік у нас з матір’ю існують неприязні стосунки через те, що вона не визнає за мною самостійного права на користування квартирою, відмовляється від приватизації квартири або поділу її, щоб я не мав можливості здійснити свої права на квартиру.
Рік тому я одружився, моя дружина мешкає в двокімнатній багатонаселеній квартирі, де я не можу оселитися, а проти проживання дружини у спірній квартирі мати заперечує.
Тому виникла необхідність у поділі спірної квартири і з врахуванням рівності наших з відповідачкою прав на квартиру вважаю, що маю право на зміну договору найму квартири і укладення зі мною окремого договору найму на дві кімнати житловою площею 15 кв.м. і 14,2 кв.м. з балконом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 63, 64, 104 ЖК України,
Прошу:
Задовольнити мій позов.
Змінити договір найму квартири № 18 в будинку № 16 на вул. Липневій в м.Києві.
Визнати Петренка О.С. наймачем двох житлових кімнат площею 15 кв.м. і 14,2 кв.м. з балконом, а Скорину Т.С. — наймачем двох житлових кімнат площею 17,3 кв.м. і 16 кв.м. з балконом. Побутові приміщення залишити у спільному користуванні.
Зобов’язати ЖЕО № 2 укласти з Петренком О.С. і Скориною Т.С. договори найму зазначених житлових приміщень.
Додаток:
1. Дві копії позовної заяви.
2. Довідка ЖЕК про розмір спірної квартири і кількість мешканців.
3. План квартири.
4. Квитанція про сплату державного мита.
Дата підпис
19. Позовні заяви по спорах, пов’язаних з правом власності на земельну ділянку та з правом користування земельною ділянкою
До Білоцерківського районного суду
Київської області
Позивач: Чеботар Петро Васильович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Чеботар Іван Васильович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визначення порядку користування земельною ділянкою
Відповідач — мій брат; ми обидва є власниками ½ частини житлового будинку № 15 на вулиці святковій в с.Зелене Білоцерківського району кожний.
Наш будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,8 га, яка була відведена відповідним рішенням під його будівництва нашому покійному батькові Чеботарю В.М.
Отримавши жилий будинок у спадщину, ми з відповідачем певний час спільно користувались земельною ділянкою, тобто двором, під’їздом і кожен використовував частину земельної ділянки під город.
Але недавно відповідач розпочав без узгодження зі мною будівництво нового будинку у нашому спільному дворі, будівельними матеріалами закрив моїй сім’ї прохід до криниці і сараю, якими ми користувались, під вікнами моєї частини будинку збудував майстерню, де ведуться всі підготовчі роботи.
Мої пропозиції узгодити питання про користування земельною ділянкою відповідач залишив без уваги.
Тому я змушений звернутись до суду і керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 158, 160 ЗК України,
прошу:
1. Визначити порядок користування земельною ділянкою розміром 0,8 га, розташованою за адресою вул. Святкова, 15 в с.Зелене між мною і відповідачем згідно з нашими частками у праві власності на житловий будинок.
2. Виділити кожному з нас в користування 0,4 га земельної ділянки згідно з тим порядком користування, який уже склався між нами.
3. Викликати в судове засідання:
Землеміра Білоцерківського міжрайонного БТІ, який зробив висновок щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.
Свідків: Черненка Василя Івановича (поштовий індекс, адрес, телефон); Теркач Галину Семенівну (поштовий індекс, адрес, телефон); Сірка Гната Петровича (поштовий індекс, адрес, телефон) для підтвердження порядку користування земельною ділянкою сторонами на час виникнення спору.
Додаток:
Ксерокопія свідоцтва про право власності на моє ім’я на ½ житлового будинку.
Ксерокопія договору про надання земельної ділянки під забудову Чеботарю В.М.
Ксерокопія заповіту Чеботаря В.М. на моє та відповідача ім’я на житловий будинок.
Ксерокопія плану земельної ділянки.
Висновок землеміра Білоцерківського БТІ про поділ земельної ділянки.
Квитанція про сплату держмита.
Копія позовної заяви.
Дата підпис
20. Позовні заяви по колективних та індивідуальних трудових спорах
(про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням трудових прав і т.д.) До Немирівського районного суду
Вінницької області
Позивач: Литий Павло Петрович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Немирівське районне
будівельне управління № 6
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Третя особа: Сохань Василь Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Я, Литий П.П., працював у Немирівському районному будівельному управлінні № 6 майстром дільниці № 3 з 01.02.1992 р., свої трудові обов’язки виконував сумлінно, за що відповідач неодноразово заохочував мене преміями, путівками до санаторію.
Незважаючи на це, недавно я почав відчувати якесь упереджене ставлення до мене з боку начальника РБУ Соханя В.С.
14.02.2004 р. я їхав на роботу, але по дорозі зламався автобус, через що я запізнився на роботу на 3 год. 40 хв.
Хоча я зразу ж звернувся до Соханя В.С. і пояснив йому причину запізнення, він сказав, що я зробив прогул і він тут же скликає засідання профкому для одержання згоди на моє звільнення.
О 1400 зібрався профспілковий комітет, де мене заслухали, але зробили висновок, що я був відсутній на роботі понад 3 години без поважних причин і профком дав згоду на моє звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Наказом № 6 від 15.02.2004 р. начальник РБУ звільнив мене з роботи за прогул.
Вважаю своє звільнення незаконним, тому що у відповідності до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення відповідач повинен був врахувати те, що я запізнився на роботу з поважної причини, що до 14.02.2004 р. працював бездоганно, не мав жодного стягнення і моїми діями не завдано будь-якої шкоди інтересам відповідача.
Вже після звільнення мені стало відомо, що Сохань В.С. має намір влаштувати на посаду майстра, яку я займав, свого родича і саме ця обставина стала причиною мого термінового звільнення з роботи.
Тому я вважаю, що звільнений з роботи незаконно, і суд має всі підстави поновити мене на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім цього, вважаю, що відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.
Після засідання профкому мені стало погано, але я ще намагався порозумітися з Соханем В.С., переконати його в тому, що я запізнився на роботу не через свою недбалість, але він не хотів мене вислухати, хоча я кілька разів звертався до нього.
15.02.2004 р. я прийшов на роботу, але завідуючий відділом кадрів зустрів мене біля воріт, запросив до себе і вручив вже підписану копію наказу про звільнення з роботи.
Це мене дуже вразило, я не знав, як повернуся до дому і скажу хворій дружині, що я безробітний.
З нами проживає 14-річна онука, дочка сина, який трагічно загинув, і я в сім’ї єдиний годувальник.
Коли я зрозумів ситуацію, в якій опинився разом з сім’єю, мені затьмарився світ і я впав біля воріт РБУ.
Мене підібрали і відвезли до лікарні, де я перебував більше місяця, через що не зміг вчасно подати заяву до суду.
Весь час, що минув після звільнення, я і моя сім’я перебували в стресовому стані, без засобів до життя; мені було дуже боляче не тільки фізично, а й через те, що після скількох років бездоганної роботи мене звільнили за прогул.
Тому вважаю, що у відповідності до ст. 2381 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118, 120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40 п. 3, 149, 234, 235, 237, 238, 2381 КЗпП України,
прошу:
Поновити мені строк на звернення до суду.
Поновити мене на посаді майстра дільниці № 3 Немирівського районного будівельного управління № 6.
Стягнути з відповідача на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2004 р. до дня постановлення рішення суду.
Стягнути з відповідача на мою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Додаток:
1. Копія позовної заяви — 2 екз.
2. Копія наказу від 01.02.1992 р. про прийняття на роботу.
3. Копія наказу про звільнення від 15.02.2004 р.
4. Рішення профкому від 14.02.2004 р.
5. Довідка про середній заробіток за два місяці перед звільненням.
6. Довідка з лікарні № 2, де я перебував на лікуванні.
7. Довідка про стан здоров’я моєї дружини.
8. Рішення виконкому Немирівської райради про призначення мене опікуном моєї онуки.
9. Довідка ЖЕО про склад сім’ї.
10.Ксерокопія моєї трудової книжки.
02.04.2004 р. підпис
До Харківського районного суду м.Києва
Позивач: Ліхненко Галина Іванівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Теріторіальне медичне об’єднання № 5
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконним дисциплінарного стягнення
Я працюю лікарем-хірургом в поліклініці № 2 територіального медичного об’єднання № 5 з 02.06.1998 року.
15.02.2004 р. до мене на прийом прийшла Степова В.Г., яка скаржилася на біль у зламаній загіпсованій нозі.
Ми разом з медичною сестрою Розумною Т.В. надали Степовій В.Г. допомогу, але вона залишилася незадоволена, казала, що біль не пройшов, що ми не лікарі, а каліки, влаштувала скандал і пішла з кабінету.
Через деякий час я почула крики і шум в коридорі, а, виглянувши, побачила, що Степова В.Г. впала і медсестри намагаються її підняти.
Згодом з’ясувалося, що у Степової В.Г. стався серцевий напад, у якому вона звинуватила мене, тому що я ніби не надала їй кваліфікованої допомоги.
На пропозицію головного лікаря я написала пояснення; на зборах колективу обговорили цей випадок і на цьому, здавалося, що питання закрите. Але Степова Г.В. продовжувала писати скарги спочатку лише на мене, а потім і на головного лікаря, звинувачувала нас у недбалому ставленні до людей і вимагала звільнити мене з роботи.
Мабуть, саме з цієї причини 12.11.2004 р. головний лікар видав наказ № 144 про оголошення мені догани.
Вважаю цей наказ незаконним, тому що у мене не було порушення трудової дисципліни, по-перше, і, по-друге, догана оголошена мені через десять місяців після того, як стався випадок з Степовою В.Г.
Зі змісту наказу не вбачається, в чому саме полягало порушення мною трудової дисципліни.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-120 ЦПК України, на підставі ст.ст. 147. 148, 150, 233 КЗпП України,
Прошу:
Задовольнити мій позов.
Визнати незаконним наказ № 144 від 12.11.2004 р. по ТМО № 5 про оголошення мені догани.
В судове засідання викликати і допитати свідків:
Свічку С.О. — медсестру, яка працювала зі мною на прийомі 15.02.2004 р. (поштовий індекс, адрес, телефон).
Кралько О.О. — реєстратора поліклініки, яка працювала 15.02.2004 р. (поштовий індекс, адрес, телефон).
Онежко П.С. — лікаря-терапевта, який надавав допомогу Степовій В.Г. 15.02.2004 р.
Витребувати у відповідача медичну картку Степової В.Г., в якій є записи про надання їй допомоги 15.02.2004 р.
Витребувати у відповідача переписку з степовою В.Г. за її заявами.
Додаток:
1. Копія позовної заяви для відповідача.
2. Ксерокопія моєї трудової книжки.
3. Копія наказу № 144 від 12.11.2004 р. про оголошення мені догани.
Дата підпис
До Святошинського районного суду м.Києва
Позивач: Управління Південно-Західної залізниці
Міністерства транспорту України
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Незалежна професійна спілка
найманих працівників
Південно-Західної залізниці
Міністерства транспорту України
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання оголошеного страйку незаконним
10 вересня 2003 року конференція делегатів найманих працівників незалежної профспілки ПЗЗ МТ України прийняла рішення про оголошення і проведення страйку залізничників 25.09.2003 р., починаючи з 800 години ранку.
Управління ПЗЗ вважає, що страйк оголошено з порушенням вимог Закону України від 03.03.1998 р. “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”. Так, згідно з п. 2 ст. 7, ст.ст. 8-13, 17-19 цього Закону розгляд колективного трудового спору має провадитись з дотриманням вимог цього Закону. Зокрема, колективний трудовий спір повинен бути розглянутий спочатку примирною комісією.
Така комісія не призначалася і не збиралася для розгляду колективного трудового спору, який виник між сторонами з приводу внесення змін до колективного договору.
Крім цього, в роботі конференції найманих працівників взяли участь делегати зборів не всіх трудових колективів ПЗЗ; не всі трудові колективи були повідомлені про те, що збирається конференція, яка має оголосити страйк.
Згідно з протоколом конференції в її роботі взяли участь 96 делегатів, а за проведення страйку проголосували лише 62 із них, тобто менше 2/3 делегатів.
Управління ПЗЗ вважає оголошений страйк незаконним і тому, що Південно-Західна залізниця є безперервно діючим виробництвом, зупинення руху поїздів та інших робіт призведе до великих матеріальних втрат, завдасть матеріальної і моральної шкоди тисячам пасажирів.
Разом з тим, сторони не використали наявні можливості вирішення колективного трудового спору і ця можливість не втрачена.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-120 ЦПК України, на підставі п. б ст. 22 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”,
прошу:
Визнати страйк, оголошений конференцією делегатів найманих працівників незалежної профспілки ПЗЗ МТ України на 25.09.2003 р. починаючи з 800 ранку, незаконним.
Допитати свідків (список додається).
Додаток:
1. Копія позовної заяви для відповідача.
2. Рішення конференції від 10.09.2003 р. про оголошення страйку.
3. Копія протоколу конференції від 10.09.2003 р.
4. Заяви профспілкових комітетів трудових колективів, в яких не проводились збори по обранню делегатів на конференцію.
Дата підпис Керуючого Управлінням
ПЗЗ МТ України
До Апеляційного суду м.Києва
Позивач: Дмитрик Ольга Павлівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ЗАЯВА
про апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 02.02.2005 р. в справі за позовом Дмитрик О.П. до Вознюка С.П. про повернення боргу
У відповідності до ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Цією заявою повідомляю, що я маю намір оскаржити до Апеляційного суду м.Києва зазначене рішення у встановлений строк.
Додаток: Копія заяви для Вознюка С.П.
03.02.2005 р. підпис
До Апеляційного суду м.Києва
Позивач: Чудов Георгій Васильович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Сичків Ілля Самійлович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Апеляційна скарга
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 28 квітня 2003 року в повному обсязі
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 11.10.2002 р. мені, Чудову Г.В., відмовлено в позові до Сичківа І.С. про стягнення боргу, а його зустрічний позов задоволено частково.
25.11.2002 року на це рішення я подав апеляційну скаргу і одночасно просив поновити строк на оскарження рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 28.04.2003 р., постановленою через чотири місяці після подання апеляційної скарги мені відмовлено в поновленні строку на її подання.
Вважаю, що суд безпідставно відмовив мені в поновленні строку на подання апеляційної скарги, тому що я пропустив цей строк з поважних для мене причин, які суд мав взяти до уваги.
Протягом строку на апеляційне оскарження я неодноразово звертався до суду з проханням надати мені для ознайомлення рішення суду і протокол судового засідання.
Головуючий в справі відмовляв мені, посилаючись на те, що секретар судового засідання захворіла і тому не можна виготовити протокол судового засідання.
Лише 20.11.2002 р. я отримав справу для ознайомлення і вже 25.11.2002 р. подав апеляційну скаргу.
За таких обставин суд мав врахувати об’єктивність причини пропуску мною строку на подання апеляційної скарги і поновити його.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 89, 291 ЦПК України,
Прошу:
Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 28.04.2003 року і передати справу до цього ж суду для вирішення питання про прийняття моєї апеляційної скарги на рішення цього ж суду від 11.10.2002 р.
Додаток: Копія апеляційної скарги для Сичківа І.С.
Дата підпис
Апеляційний суд м.Києва
01061, м.Київ вул. Володимирська, 15
Позивача: Рябенка Андрія Івановича
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Відповідач: Рябенко Тетяна Вікторівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
на рішення Печерського районного
суду м.Києва від 01.04.2004 р.
в справі за позовом Рябенка А.І.
до Рябенко Т.В. про поділ майна
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
Рішенням від 01.04.2004 р. Печерський районний суд м.Києва мій позов до Рябенко Т.В. про поділ спільного сумісного майна, набутого в шлюбі, задовольнив частково: за мною визнано право на колекцію мінералів та золотий перстень; в поділі житлового будинку, автомобіля, плити електричної “Мрія”, морозильної камери, холодильника, меблевого гарнітура, ікони срібної “Благовіщення”, картини “Мадонна” мені відмовлено з тих підстав, що зазначені речі є особистою приватною власністю відповідачки.
Вважаю зазначене рішення таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, а тому оскаржую його в повному обсязі з наступних підстав.
З відповідачкою ми були в шлюбі з 1964 року, маємо двох дорослих дітей.
В шлюбі нажили житловий будинок, в якому проживаємо й зараз, автомобіль, меблевий гарнітур, холодильник, морозильну камеру, плиту електричну, картини, ікони, дорогі ювелірні прикраси, посуд, одяг.
Я пред’явив до суду позов про поділ не всього нажитого в шлюбі майна, але суд вирішив, зваживши на доводи позивачки, що я хочу забагато.
Суд погодився з доводами позивачки про те, що житловий будинок № 5 на вул. Червневій, в якому ми проживаємо, є особистою власністю відповідачки, тому що подарований їй матір’ю Савченко Оленою Петрівною, нині покійною.
Договір дарування дійсно мав місце 18.05.1976 р. До цього будинок належав Савченко О.П. Але у квітні 1976 р. вона тяжко захворіла, їй треба було терміново змінити місце проживання на південний морський район.
Тоді ми утрьох — дружина, її мати і я — домовились, що Савченко О.П. залишає нам свій будинок, а ми з дружиною за наші сімейні кошти купляємо для неї житло у м.Ялті. Що й зробили 08.05.1976 р., а Савченко О.П. подарувала нам свій будинок, уклавши договір дарування з відповідачкою. На мою пропозицію все це було викладено в окремому договорі між нами, який було складено в письмовій формі.
Я надавав цей договір суду, але суд не прийняв його як доказ з тієї підстави, що він не посвідчений нотаріально.
Вважаю, що така відмова є незаконною, тому що цей договір — письмовий доказ і має безпосереднє відношення до нашого з відповідачкою спору.
Тому прошу Апеляційний суд прийняти цей договір на підтвердження моїх доказів і дати йому належну оцінку.
Необгрунтованими є висновки суду і щодо решти спірного майна, яке суд визнав особистим майном відповідачки.
Автомобіль ВАЗ відповідачці виділили в порядку черги на роботі, але заплатили за нього ми грішми з нашого спільного сімейного бюджету.
Суд знехтував моїми доводами з цього питання і не зважив на мої доводи про те, що у відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Холодильник, меблевий гарнітур, електроплиту “Мрія”, морозильну камеру, ікону, картину суд визнав особистим майном відповідачки з тієї підстави, що вона придбала їх в той час, коли я не працював за станом здоров’я цілий рік.
Але при цьому суд знову порушив вимоги ст. 60 СК України про те, що майно набуте в шлюбі, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Я був членом МЖК “Всесвіт” і працював на будівництві житлового будинку, в якому нашій сім’ї мали надати квартиру.
Там я отримав травму не зі своєї вини і майже рік був прикутий до ліжка.
А відповідачка в цей час отримала квартиру, яку я будував, і придбала до неї необхідне майно за гроші, які ми складали для обладнання квартири.
Отже, суд припустився порушень як процесуального закону — ст.ст. 15, 30 ЦПК України не взяв у мене докази, не дав оцінки моїм доводам, віддав явну перевагу доводам відповідачки, так і матеріального закону — ст.ст. 57, 60, 70 СК України.
Враховуючи те, що районним судом зібрана більшість доказів, а решту, не прийняту у мене доказів я надам в судовому засіданні. Апеляційний суд у відповідності до ст.ст. 305, 309 ЦПК України має постановити у справі нове рішення.
Керуючись ст.ст. 305, 309 ЦПК України,
Прошу:
1. Задовольнити мою апеляційну скаргу. Скасувати рішення і постановити нове рішення, яким мої вимоги задовольнити.
2. Поділити між мною та позивачкою наше спільне майно (перелік майна із зазначенням вартості), виділивши мені половину на розсуд відповідачки; обов’язковим є лише виділ ½ частки житлового будинку.
Якщо у відповідачки виникнуть заперечення проти оцінки майна, я згоден на проведення експертизи, але витрати по її оплаті прошу покласти на відповідачку.
3. Покласти на відповідачку судові витрати.
Додаток:
1. Копія апеляційної скарги.
2. Квитанція про сплату держмита.
Дата підпис
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Представника позивача
Младова Андрія Олександровича
Ткаченко Алли Федорівни
(довіреність від 30 грудня 2001 року
посвідчена приватним нотаріусом
Київського міського нотаріального округу)
(поштовий індекс, адрес, телефон)
по справі № 24/7104/2002 р.
за позовом
Младова Андрія Олександровича
(поштовий індекс, адрес, телефон)
до
Тов “СП “ДіанаПрес”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Валід Кор”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Видавництво “Діана”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Треті особи:
Кошова Аліна Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ковач Володимир Степанович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Сєриков Олександр Костянтинович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Єрмаченко Едуард Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Скляров Кирило Геннадійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Склярова Ірина Ісаківна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
про визнання договорів купівлі-продажу поліграфічного
та офісного обладнання недійсними
на
ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року
КАСАЦІЙНА СКАРГА
В липні 2001 року Младов Л.О. звернувся до суду з позовом до ТОВ “СП “ДіанаПрес”, ТОВ “Валід Кор”, ТОВ “Видавництво “Діана”, треті особи: Кошова А.П., Ковач В.С., Сєриков О.К., Єрмачко Е.С., Скляров К. Г., Склярова І.І. — про визнання недійсними договорів купівлі-продажу поліграфічного та офічного обладнання на загальну суму 1490090 грн. 25 коп. При цьому посилався на те, що з 27.08.2000 року є засновником ТОВ “СП “Діалог прес” та власником частки статутного фонду в розмірі 45%.
Навесні 2000 року йому стало відомо, що директор ТОВ “СП “Діана прес” Єрмаченко Е.С. у порушення чинного законодавства та Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Діана Прес” уклав договори купівлі-продажу поліграфічного та офісного обладнання, зокрема, договори № 1601 та 1602 від 18.01.2001 року та № 1801 від 18.01.2001 року від імені ТОВ “СП “ДіанаПрес” про продаж більшої частини обладнання ТОВ “ВалідКор” в результаті чого ТОВ “СП “Діанапрес” було позбавлено можливості виробляти поліграфічну продукцію, що є основним напрямом та видом діяльності товариства, і отримувати прибутки з цієї діяльності.
На другий день після укладення вказаних угод, ТОВ “ВалідКор” перепродало вказане обладнання за договорами купівлі-продажу № 01/1 та № 02/01 від 17 січня 2001 року та за договором № 3 від 12 березня 2001 року ТОВ “Видавництво Діана”, співвласникам якого на час укладання вказаних угод стали Кошова А.П. та Ковач В.С., що були учасниками ТОВ “СП “Діана Прес”.
Вважаючи, що діями директора ТОВ “СП “Діана Прес” Єрмаченко Е.с. по відчуженню основних засобів виробництва вказаного підприємства — поліграфічного та офісного обладнання вартістю 1490090,25 грн. підприємство було позбавлено можливості займатися своєю основною статутною діяльністю — виготовленням поліграфічної продукції та отримувати прибуток, чим були порушені його особисті майнові права (право власності на частку майна та право на отримання прибутків), просив на підставі ст. 50 ЦК України визнати згадані угоди недійсними.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 19 лютого 2002 року позов було задоволено. Ухвалою того ж суду від 28 березня 2002 року роз’яснено порядок виконання рішення Печерського районного суду м.Києва від 19.02.2002 р., про передачу вказаного в рішенні майна ТОВ “СП “Діана Прес” в особі Младова Андрія Олександровича.
Не погодившись з рішенням суду від 19.02.202 року та ухвалою суду від 28.03.2002 року, ТОВ “Видавництво Діана” подало до Апеляційного суду м.Києва апеляційну скаргу та скаргу, в яких просило рішення та ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року апеляційну скаргу та скаргу ТОВ “Видавництво Діана” задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 19.02.2002 року та ухвала Печерського районного суду м.Києва від 28.03.2002 року скасовані.
Провадження в справі за позовом Младова Андрія Олександровича до ТОВ “СП “Діана Прес”, ТОВ “ВалідКор”, “ТОВ “Видавництво Діана” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу поліграфічного та офісного обладнання закрито.
Вважаю, що ухвала колегії суддів судової палати Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року підлягає скасуванню з таких підстав.
Скасовуючи рішення та ухвалу печерського районного суду м.Києва, колегія суддів виходила з того, що…” оскаржені угоди, що були предметом розгляду суду першої інстанції, стосуються ТОВ “СП “Діана Прес”, ТОВ “ВалідКор”, “ТОВ “Видавництво Діана”. Ці товариства є юридичними особами, а справи юридичних осіб відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України у суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом, положенням чи їх представниками. На представництво товариства у суді Младов повноважень не мав. Младовим було заявлено вимоги в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими заявами згідно зі ст. 24 ЦПК України не підвідомчі загальним судам. Згідно зі ст. 12 ЦПК України спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарчих спорів підвідомчі господарчим судам. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду, тому підлягає скасуванню і ухвала суду про роз’яснення даного рішення”.
Але такий висновок колегії судів не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Як видно із матеріалів справи, позов в Печерському районному суді м.Києва було пред’явлено громадянином — Младовим А.О., таким чином, стороною у справі є громадянин, тому у суду не було підстав для відмови у прийнятті позовної заяви або про закриття провадження у ній (ст. 136 ч. 3, п. 1 ст. 227 ЦПК).
За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 24 ЦПК, судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів.
Обгрунтовуючи свій висновок про необхідність закриття провадження у справі колегія суддів вказала також на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 110 ЦПК України, справи юридичних осіб у суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положеннями або їх представники. На представництво товариства у суді младов А.О. повноважень не мав.
Але з таким висновком погодитися не можна.
Як видно із матеріалів справи, позивач Младов А.О. є засновником ТОВ “СП “Діана Прес” та власником частки статутного фонду товариства у розмірі 45% і звернувся до суду за захистом своїх інтересів, бо вважав, що укладанням оспорюваних угод були порушені його, охоронювані законом, інтереси. Ним пред’явлено позов не в інтересах ТОВ “СП “Діана Прес”, а до ТОВ “СП “Діана Прес”, яке є відповідачем за його позовом, ним не заявлялося позовних вимог ні в інтересах, ні від імені ТОВ “СП “Діана Прес”, Младов А.О. не представляв його інтереси і в суді. Младов звернувся до суду від свого імені з позовом про визнання угод купівлі-продажу недійсними, що є цивільно-правовим спором і у відповідності до закону підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.
Для пред’явлення позову ніякі повноваження, окрім своєї волі на пред’явлення позову та права це зробити від Младова О.С. не вимагалося. Тому висновок колегії судів про те, що Младовим А.О. пред’явлено позов в інтересах підприємства, на що він не мав повноважень, протирічть фактичним обставинам справи.
Таким чином, передбачених законом підстав для закриття провадження у справі у колегії суддів не було.
Закривши провадження у справі та позбавивши Младова А.О. можливості захищати свої права у суді, судова колегія тим самим порушила конституційне право Младова А.О. на судовий захист і відмовила у судочинстві.
Закриваючи провадження у справі суд не взяв до уваги, що у відповідності до Статуту ТОВ “СП “Діана Прес” позивач Младов А.О. є власником частки статутного фонду у розмірі 45%, його родич — Сєрик О.К., який підтримав позовні вимоги Младова А.О., володіє 5 %, а подружжя Кошових та Ковач В.с. — по 25 %, тобто половиною статутного фонду. У відповідності до Статуту товариства та Установчого договору учасники товариства володіють кількістю голосів пропорційно їх часткам у статутному фонді. У відповідності до п. 11.3.2 Статуту рішення загальних зборів товариства з усіх питань приймаються одностайно. Як видно із матеріалів справи, Кошова А.П. та Ковач В.С. при сприянні директора товариства Єрмаченка Е.С. прийняли рішення про продаж офісного та поліграфічного обладнання саме для того, аби позбавити Младова А.О. його корпоративних прав, тому мирне вирішення питання через органи управління товариством для Младова А.О. стало неможливим.
Таким чином, вирішити питання щодо захисту своїх корпоративних та особистих майнових прав у порядку, встановленому Статутом товариства Младов А.О. не мав змоги через неможливість прийняття рішення, тому змушений був звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК України, спори, що виникають із цивільних правовідносин між господарським товариством і його засновниками або учасниками, підвідомчі районним (міським) судам, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин.
Крім того, колегія судів залишила поза увагою ту обставину, що по факту укладання оспорюваних угод було порушено кримінальну справу, проти Кошової А.П., Ковача В.С. та директора ТОВ “СП “Діана Прес” Єрмаченка Е.С. Кошова А.П. і Ковач В.С. в зв’язку з цим знаходилися у розшуку.
Отже, встановлено, що захистити свої інтереси младов А.О. міг не інакше, як тільки звернувшись з відповідним позовом до суду.
Ухвала колегії суддів не містить висновків щодо законності та обгрунтованості рішення Печерського районного суду м.Києва по суті заявлених вимог, тому в рамках касаційного оскарження прийнятого колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року рішення докази не наводяться.
Таким чином, вважаю, що при прийнятті оскаржуваного рішення колегією суддів було неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про закриття провадження у справі, чим порушено конституційне право Младова а.О., передбачене ст. 55 та 124 Конституції на судовий захист своїх інтересів. У відповідності до ст. 336 ЦПК України викладені обставини є підставою для скасування ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 320, 336, 342 ЦПК України,
Прошу:
Скасувати ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року, а рішення Печерського суду м.Києва від 19 лютого 2002 року та ухвалу того ж суду від 28 березня 2002 року залишити без змін.
Додаток:
1. Копії касаційної скарги для всіх учасників.
2. Копія довіреності.
21.05.2002 року підпис Ткаченко А.Ф.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Сєриков Олександр Костянтинович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
по справі № 24/7104/2002 р.
за позовом
Младова Андрія Олександровича
(поштовий індекс, адрес, телефон)
до
Тов “СП “Діана Прес”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Валід Кор”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Видавництво “Діана”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Треті особи:
Кошова Аліна Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ковач Володимир Степанович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Сєриков Олександр Костянтинович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Єрмаченко Едуард Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Скляров Кирило Геннадійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Склярова Ірина Ісаківна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
про визнання договорів купівлі-продажу поліграфічного
та офісного обладнання недійсними
ЗАЯВА
З 27.08.2000 року я є засновником ТОВ “СП “Діана Прес” та власником частки у статутному фонді — 5 %.
Я підтримував позовні вимоги Младова А.О. в суді Печерського району м.Києва про визнання укладених товариством угод по відчуженню поліграфічного та офісного обладнання, бо вважав, що і мої інтереси в результаті укладання оспорюваних угод були порушені.
Вважаю, що ухвала колегії судів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва про закриття провадження у справі порушує і моє конституційне право на судовий захист.
Я повністю підтримую касаційну скаргу представника Младова Андрія Олександровича і прошу ухвалу колегії судів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 року скасувати, а рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 лютого 2002 року та ухвалу того ж суду від 28 березня 2002 року залишити без змін.
21.05.2002 р. підпис Сєриков О.К.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Тов “СП “Діана Прес”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
по справі № 24/7104/2002 р.
за позовом
Младова Андрія Олександровича
(поштовий індекс, адрес, телефон)
до
Тов “СП “Діана Прес”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Валід Кор”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
ТОВ “Видавництво “Діана”
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Треті особи:
Кошова Аліна Петрівна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Ковач Володимир Степанович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Сєриков Олександр Костянтинович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Єрмаченко Едуард Сергійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Скляров Кирило Геннадійович
(поштовий індекс, адрес, телефон)
Склярова Ірина Ісаківна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
про визнання договорів купівлі-продажу поліграфічного
та офісного обладнання недійсними
ПОЯСНЕННЯ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
від 21 травня 2002 р. на ухвалу Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 р.
Ухвалою Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 р. апеляційну скаргу ТОВ “Видавництво “Діана” задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 19.02.2002 р. та ухвала Печерського районного суду мКиєва від 28.03.2002 р. скасовані.
Провадження в справі за позовом Младова А.О. до Тов “СП “Діана Прес”, ТОВ “Валід Кор”, ТОВ “Видавництво “Діана” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу поліграфічного та офісного обладнання закрито.
Вважаю, що ухвала Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 квітня 2002 р. повинна бути залишена без змін, а касаційна скарга Младова А.О. відхилена (відповідно до ст. 334, 335 ЦПК України).
На нашу думку, Апеляційний суд м.Києва повно, всебічно та об’єктивно застосував норми матеріального та не порушив норм процесуального права за весь час розгляду справи.
Судом правомірно застосовано норму ст. 12 ГПК України та провадження по цивільній справі закрито в зв’язку з тим, що Младов А.О. як засновник Тов “СП “Діана Прес” не має право власності на майно Товариства (Закони України “Про господарські товариства”, “Про підприємництво”, “Про власність”), не є стороною за оспорюваними договорами купівлі-продажу, не має статусу юридичної особи, не має жодних повноважень від юридичних осіб (відповідачів).
Повноваження Директорів Тов “СП “Діана Прес”, ТОВ “Валід Кор”, ТОВ “Видавництво “Діана” на продаж оспорюваного обладнання Апеляційним судом м.Києва перевірено. Вказане право закріплене у Статутах Товариств, будь-яких обмежень на укладення оспорюваних господарських угод у Директорів на час укладення не було. Цей факт встановлено та перевірено в Апеляційному суді м.Києва.
Младов А.О. посилається на ст. 336, 342 ЦПК України та вимагає скасування ухвали Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 19 лютого 2002 р., але не вказує, які помилкові дії вчинив Апеляційний суд м.Києва.
Посилання на ст. 55, ст. 124 Конституції України в даному випадку протирічить посиланням на ст. 4 ЦПК України, де прямо зазначено, що будь-яка заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом порушеного права.
Законом встановлено порядок по оспорюванню та визнанню господарських договорів недійсними, а саме ст. 12 ГПК України; господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Також існує порядок виходу засновника із складу засновників товариства, отримання вартості частки прибутку та вартості частки в статутному фонді товариств, але в даному випадку у позовній заяві Младова А.О. взагалі відсутні вимоги про вищезазначені дії.
Загальні збори — вищий орган товариства та вирішує загальні питання діяльності товариства, Младов А.О. не ставить вимоги про вирішення цих питань у позові.
Вимоги Младова А.О. розірвати господарські договори, укладені юридичними особами, але дані правовідносини регулюються ГК України.
На нашу думку, суд Апеляційної інстанції прийняв законне рішення та розглянув справу повно, об’єктивно, всебічно, без жодних порушень норм процесуального та матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 324, 334, 335 ЦПК України, —
Просимо:
1. Відхилити касаційну скаргу Младова А.О. і залишити ухвалу Колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 25 грудня 2002 р. без змін.
Додаток:
1. Копії пояснення на касаційну скаргу.
Дата підпис
23. Заяви про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у зв’язку з нововиявленими або винятковими обставинами
До Солом’янського районного суду м.Києва
Заявник: Качко Інна Сергіївна
(поштовий індекс, адрес, телефон)
в справі за позовом
Семенко Катерини Савівни
(поштовий індекс, адрес, телефон)
до
Качко Інни Сергіївни
про визнання права власності на майно
в порядку спадкування і витребування майна
ЗАЯВА
про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами
Зазначеним рішенням позов Семенко К.С. до мене задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Бережна Ксенія Гаврилівна, яка померла 20.01.2003 р., є матір’ю Семенко К.С. і остання є єдиною спадкоємицею, оскільки документа про мої родинні стосунки з померлою не було.
Вже після набрання рішенням суду чинності 06.08.2004 р. сестра покійної, яка проживає в Австралії, надіслала мені документ про моє удочеріння подружжям Бережних, в якому вони зазначені моїми батьками.
Отже, цей документ дає мені право на спадкування майна після смерті Бережної К.Г., але я про його наявність не знала, тому що була немовлям, коли відбулося удочеріння, а пізніше мені про це ніхто не сказав, я просто жила в сім’ї, як рідна дитина і сумнівів з цього приводу не виникало.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 361-364 ЦПК України,
прошу:
Переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 18 квітня 2003 року, скасувати його і призначити справу до нового розгляду.
Додаток:
1. Копія заяви для позивачки.
2. Ксерокопія документа про усиновлення.
Дата підпис
|
|
 |
|
|
 |
 |
 |
Про портал / Законопроекти / Коментарі / Концепції / Гаряча тема / Дебати / |  |
 |
 |
|
 |
