ІІІ. Кримінальні справи

Апеляційний суд Львівської області

 

Володарського Юрія Олександровича,

 що мешкає за адресою: м.Київ,

вул. Попудренка, 10, кв.3

 

2 березня 2003 року Мостиським міським судом мене було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 115 Митного кодексу України та накладено на мене штраф у розмірі 20 гривень, а вилучена митницею валюта у розмірі 100 доларів США конфіскована. Вважаю рішення суду незаконним та необгрунтованим з наступних підстав:

1. Висновки суду не відповідають обставинам справи. 25 лютого 2003 року я, прямуючи у Німеччину автомобілем “Фольксваген” р/н 54545 КН у службове відрядження, проходив митний контроль на м/п Мостиська Галицької митниці. Мною була заповнена митна декларація, в якій я вказував певну суму грошових коштів: 1200 євро. Крім того, я пред’явив працівнику митної служби ст. інспектору Галицької митниці Каленку А.М. наявні у мене 100 доларів США. При цьому був присутній гр. Мищенко А.Б.

Однак, ст. інспектор Каленко А.М. конфіскував у мене зазначені 100 доларів США та склав протокол про порушення мною ст. 115 Митного кодексу України, при цьому припустивши значних процесуальних порушень: свідки (Коран В.Д., Ведечко Р.І.), які підписали вищезгаданий протокол, не були присутні при подачі мною декларації та пред’явлені 100 доларів США ст. інспектору Каленку А.М. Крім того, у протоколі не були зазначені заперечення свідка всіх подій – Мищенка А.Б. Ст. інспектор Каленко А.М. не роз’яснив мені мого права на оскарження цієї постанови та необхідності з’явитися до суду для участі у розгляді справи про накладення на мене адміністративного стягнення. В зв’язку із великою кількістю порушень при складанні зазначеного протоколу, а також в зв’язку з тим, що я взагалі не переховув вказані валютні кошти, я відмовився підписувати протокол і лише зазначив в ньому свої зауваження.

Вважаю, що своїми діями ст. інспектор Каленко А.М. грубо порушив мої права, бо я не переховував від митного контролю наявні у мене грошові кошти, не використовував ніяких засобів для утруднення знаходження грошей, не вивозив більшу суму грошей, ніж дозволена до вивозу за межі України без письмового декларування чи інших спеціальних дозволів.

2. Суттєві порушення процесуального закону. З 25 лютого до 2 березня 2003 року я знаходився у службовому відрядженні, в зв’язку з чим був позбавлений можливості як оскаржити рішення митного органу, так і бути присутнім у Мостиському міському суді (2 березня об 11-00) при розгляді справи про накладення на мене адміністративного стягнення. Рішення суду мені також надіслано не було.

4 березня 2003 року мною була надіслана скарга на дії працівника митної служби Галицької митниці, в якій я просив визнати дії ст. інспектора Каленка А.М. незаконними. Однак, лише 26 березня 2003 р. я отримав відповідь Державної митної служби України, в якій мені було запропоновано оскаржити рішення Мостиського міського суду у касаційному порядку.

В зв’язку із затриманням відповіді вищестоящого митного органу я був позбавлений можливості оскаржити рішення Мостиського міського суду в апеляційному порядку у вказані законом строки.

 На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 115 Митного кодексу України, ст.ст. 89, 290, 292, 293, 305, 309 ЦПК України -

1. Поновити строк апеляційного оскарження рішення Мостиського міського суду про накладення на мене адміністративного стягнення від 2 березня 2003 року.

2. Скасувати вищезазначене судове рішення та постановити ухвалу, якою визнати мене не винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 115 Митного кодексу України.

 

Додаток:

1. Копія протоколу;

2. Копія митних відміток у паспорті;

3. Копія посвідчення про службове відрядження;

4. Копія листа Державної митної служби України.

5. Копія апеляційної скарги та додатків до неї.

 

 /______________/

 

4 травня 2003 року                                               Володарський Ю.О.

 

 (свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю

№ 1467 від 15.06.2000р.),

Адвокатське об’єднання „Юрист”,

м.Київ, 04071, вул. Коноваленко, 4

 

10 березня 2002 року генеральний директор ТОВ „Айстра” Петренко Галина Іванівна була притягнута до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Після моїх численних скарг, в тому числі і на адресу Прокуратури м.Києва, були виявленні недоліки щодо повноти досудового слідства, та справа була закрита за відсутністю в діях Петренко Г.І. складу злочину. Це стало можливим лише після проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Однак після проведення перевірки діяльності ТОВ „Айстра” ДПІ Печерського району м.Києва та складання за її результатами Довідки № 042/В/26 від 21.10.2002 р., 29 жовтня 2002 року знов була винесена постанова про порушення кримінальної справи щодо Петренко Г.І. за ч. 2 ст. 367 КК України.  

Вважаю притягнення Петренко Г.І. до кримінальної відповідальності незаконним та необгрунтованим з наступних підстав:

Висновки, що містяться у постанові про порушення кримінальної справи грунтуються на таких доказах, як Довідка №042/В/26 від 21.10.2002 р., складена ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ „Айстра” при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ „Голіаф”.

Однак зазначена Довідка була складена з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби в Україні, Листа ГДПІ України №04-115/10-5534 від 17.11.95 р. „Щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків”. Тобто Довідка від 21.10.02 р. не відповідає вимогам діючого законодавства та не може бути використана як доказ вини моєї підзахисної.

Вважаємо, що даний доказ отримано із порушеннями чинного законодавства України, тож є таким, що отриманий незаконним шляхом і тому є недопустимим для підтвердження фактів, що мають юридичне значення.

Застосування зазначеного доказу порушує вимоги ст. 62 Конституції України в частині того, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Крім того, використання судом вказаного вище доказу суперечить ст. 5 КПК України, яка зазначає, що ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений, інакше ніж на підставах та в порядку, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 55, 62 Конституції України, ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 213, ст.ст. 214, 227 КПК України, —

Кримінальну справу відносно Петренко Г.І. за ч. 2 ст. 367 КК України закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

 

02 листопада 2002 р.

 

 

 

 

Подільський районний суд м.Києва

 

Представника потерпілої

адвоката Харитоненко О.Г.

(свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю

 № 1467 від 15.06.2000 р.),

Адвокатське об’єднання „Юрист”,

м.Київ, 04071, вул.Коноваленко, 4

 

 

 

25 листопада 2003 року о 20 годині вечора на перехресті вул. Петрова та бульв. Карпенка легковий автомобіль ВАЗ-2109, держ. номер КА 2345 КК, водій гр. Пилипко В.П., здійснив наїзд на гр. Литвиненко А.С. Дорожньо-транспортна пригода сталась на ділянці дороги, позначеній як місце для наземного пішохідного переходу. В результаті ДТП гр. Литвиненко А.С. були заподіяні тілесні пошкодження, а саме: ушиб верхньої частини правого стегна, ушиб грудної клітки, значна кількість саден (медична довідка, видана дільничним лікарем додається).

Вказана ДТП сталась з вини водія транспортного засобу гр. Пилипка В.П., який при наближенні до пішохідного переходу, на якому знаходилась гр. Литвиненко А.С. не зменшив швидкість до повної зупинки автомобіля, чим прямо порушив ст. 18.1 Правил дорожнього руху. Таким чином, дії Пилипка В.П. підпадають під ознаки ч. 1 ст. 286 КК України.

Не зважаючи на клопотання гр. Литвиненко А.С. про необхідність порушення кримінальної справи щодо гр. Пилипка В.П. та проведення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості заподіяних потерпілій тілесних пошкоджень, слідчий Подільського РВВС м.Києва Симоненко П.Т. 29 листопада 2003 року виніс постанову, якою відмовив в порушенні кримінальної справи за фактом скоєної ДТП.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 236-1, 236-2 КПК України, —

Скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 286 КК України щодо гр. Пилипка В.П. від 29.11.2003 р. та направити матеріали для додаткової перевірки до Подільського РВВС м.Києва.

 

Додатки:

Копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.11.2003 р.;

Медична довідка від 25.11.2003 р.

 

02 грудня 2003 р.

 Адвокат                                                                        Харитоненко О.Г.

 

 

 

Подільський районний суд м.Києва

 

 Представника потерпілої

 адвоката Харитоненко О.Г.

 (свідоцтво про право на зайняття

 адвокатською діяльністю

 № 1467 від 15.06.2000 р.),

 Адвокатське об’єднання „Юрист”,

 м.Київ, 04071, вул.Коноваленка, 4

 

 

25 листопада 2003 року о 20 годині вечора на перехресті вул. Петрова та бульв. Карпенка легковий автомобіль ВАЗ-2109, держ .номер КА 2345 КК, водій гр. Пилипко В.П., здійснив наїзд на гр. Литвиненко А.С. Дорожньо-транспортна пригода сталась на ділянці дороги, позначеній як місце для наземного пішохідного переходу. В результаті ДТП гр. Литвиненко А.С. були заподіяні тілесні пошкодження, а саме: ушиб верхньої частини правого стегна, ушиб грудної клітки, значна кількість саден (медичні довідки додаються).

Вказана ДТП сталась з вини водія транспортного засобу гр. Пилипка В.П., який при наближенні до пішохідного переходу, на якому знаходилась гр. Литвиненко А.С. не зменшив швидкість до повної зупинки автомобіля, чим прямо порушив ст. 18.1 Правил дорожнього руху. Таким чином, дії Пилипка В.П. підпадають під ознаки ч. 1 ст. 286 КК України.

Не зважаючи на клопотання гр. Литвиненко А.С. про необхідність порушення кримінальної справи щодо гр. Пилипка В.П. та проведення судово-медичної експертизи для встановлення ступеня тяжкості заподіяних потерпілій тілесних пошкоджень, слідчий Подільського РВВС м.Києва Симоненко П.Т. 29 листопада 2003 року виніс постанову, якою відмовив в порушенні кримінальної справи за фактом скоєної ДТП. Однак за результатами поданої мною скарги до Подільського районного суду вказана постанова була скасована, була проведена додаткова перевірка обставин скоєного злочинного діяння та 25 грудня 2003 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи щодо гр. Пилипка В.П. за ч. 1 ст. 286 КК України.

Однак, проведена судово-медична експертиза встановила, що тілесні пошкодження, завданні потерпілій ДТП, відносяться до легких тілесних пошкоджень. Даний висновок і дав підставу для винесення 18 січня 2004 року постанови про закриття кримінальної справи щодо гр. Пилипко В.П. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Вважаємо зроблені судово-медичною експертизою висновки передчасними та необгрунтованими, бо в зв’язку із заподіяними ДТП тілесними пошкодженнями гр. Литвинеко А.С. довелось пройти курс лікування у БСМП м.Києва протягом 14 днів, а потім амбулаторно здійснювати лікувальні процедури ще протягом двох тижнів. Таким чином, керуючись Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженого наказом Міністерства здоров’я України від 17.01.1995 р. №6, тілесні пошкодження, завданні ДТП гр. Литвиненко А.С., повинні кваліфікуватись як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості. Отже, висновки судово-медичної експертизи прямо протирічать фактичним обставинам справи та нормативним актам з цього питання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 213, 215, 216, 236-5, 236-6 КПК України, —

Скасувати постанову про закриття кримінальної справи за ч. 1 ст. 286 КК України щодо гр. Пилипка В.П. від 18.01.2004 р. та направити матеріали прокурору Подільського району м.Києва для відновлення слідства.

 

Додатки:

1.     Копія постанови про закриття кримінальної справи від 18.01.2004 р.;

2.     Медична довідка від 25.11.2003 р.;

3.     Лікарняні листи від 10.12.2003 р. та 29.12.2003 р.

 

22 січня 2004 р.

 

 Адвокат                                                                                Харитоненко О.Г.

 

 

Слідчому прокуратури

Печерського району м. Києва

С.О.П

 

Адвоката адвокатського об’єднання „Адвокат"

М.О.П. (ордер у справі)

 

 

Ознайомившись з матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вважаю за необхідне заявити наступне клопотання.

В постанові про притягнення як обвинуваченого від 24 жовтня 2004 року зазначено, що за позитивне вирішення питання щодо затвердження проектної документації будівництва житлового будинку К.О.П. отримав від Г.Р.С. хабар у завуальованій формі у вигляді двокімнатної квартири не безпосередньо й особисто для себе, а на користь своєї дружини К.М.П.

Цей висновок не відповідає дійсності і спростовується наступним.

Допитані як свідки В.А.К. та В.Г.К. показали, що К.О.П. не міг сприяти та впливати на вирішення питання щодо затвердження проектної документації.

Аналогічні покази дає свідок В.С.К. під час проведення очної ставки з обвинуваченим К.О.П.

Для кваліфікації злочину за ст. 368 КК України необхідно, щоб дії службової особи за отримання хабара були чи могли бути здійснені з використанням нею службового положення або випливаючих з нього можливостей чи повноважень надавати вказівки і контролювати діяльність інших органів.

В процесі досудового слідства не здобуто доказів, які б підтверджували, що К.О.П. за отриману винагороду, використовуючи своє службове становище, вчинив будь-які дії, які б сприяли затвердженню проектної документації.

Не доведено жодної дії, вчиненої К.О.П. в інтересах Г.Р.С., а посилання останнього на факт обіцянки з боку К.О.П. в майбутньому виконати певні дії не підкріплені іншими доказами по справі, а тому не можуть бути достатніми для доведення вини К.О.П. у вчиненні злочину.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 48,129 КПК України,

Кримінальну справу № 21-7105 по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрити за відсутностю в його діях складу злочину.

 

Захисник                                                                       М.О.П.

Клопотання захисника підтримую                               К.О.П.

Дата                                                                               підписи

Апеляційний суд м. Києва

м. Київ, вул. Володимирська, 15

 

Захисника М.О.Н.

(адвоката адвокатського

об’єднання „ Адвокат"

м. Київ, вул. Володимирська, 2)

 

24 жовтня 2004 року Печерським районним судом м. Києва було винесено постанову про обрання обвинуваченому К.О.П., 1960 р.н. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Дану постанову вважаю незаконною з наступних підстав.

Суд мотивував своє рішення тим, що „наведені в поданні та матеріалах справи обставини, свідчать про достатність підстав вважати, що К.О.П., перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини по справі, продовжувати злочинну діяльність".

При цьому, у постанові суду не наведено жодних обставин, які могли б бути підставою для обрання К.О.П. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Суд, зазначаючи у постанові, що приймає до уваги стан здоров’я, сімейний стан К.О.П., втім не навів аргументи на користь того, що застосування більш м’якого, ніж взяття під варту, запобіжного заходу може не забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Таким чином, висновки суду не були належним чином мотивовані, а також не були судом враховані ті документи, надані суду захисником, які свідчать про те, що К.О.П. має постійне місце проживання, одружений, має двох неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, страждає низкою системних хронічних захворювань. К.О.П. останні 10 років працює на заводі „Артем" і характеризується керівництвом і трудовим колективом з позитивної сторони.

Вищеперелічені доводи свідчать про те, що суд, всупереч ч. 2 ст. 148 КПК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року „ Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства," у постанові належним чином не мотивував свої висновки та не навів достатні підстави, за яких можна вважати, що К.О.П. може ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність.

У зв’язку з вищенаведеним та керуючись статтями 48, 165-2, 347, 348, 366 КПК України,

Скасувати постанову, винесену Печерським районним судом м. Києва 24 жовтня 2004 року про обрання обвинуваченому К.О.П. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

 

ДОДАТОК:

1. Копія апеляції.

 

Захисник                                                              М.О.Н.

Дата                                                                      підпис.

Прокурору печерського

району м. Києва

 

Адвоката адвокатського

об’єднання „Адвокат"

М.О.П.

 

28 жовтня 2004 року я звернулася до слідчого прокуратури Печерського району м. Києва С.О.П. з клопотанням про закриття кримінальної справи № 21-7105 по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

30 грудня 2004 року, відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий не звернув увагу на той факт, що в матеріалах кримінальної справи містяться покази свідків, які спростовують пред’явлене К.О.П. обвинувачення в отриманні від Г.Р.С. хабара за позитивне вирішення питання щодо затвердження проектної документації будівництва житлового будинку.

Так, допитані як свідки В.А.К. та В.Г.К. показали, що К.О.П. не міг сприяти та впливати на вирішення питання щодо затвердження проектної документації.

Аналогічні покази дає свідок В.С.К. під час проведення очної ставки з обвинуваченим К.О.П.

Для кваліфікації злочину за ст. 368 КК України необхідно, щоб дії службової особи за отримання хабара були чи могли бути здійснені з використанням нею службового положення або випливаючих з нього можливостей чи повноважень надавати вказівки і контролювати діяльність інших органів.

В процесі досудового слідства не здобуто доказів, які б підтверджували, що К.О.П. за отриману винагороду, використовуючи своє службове становище, вчинив будь-які дії, які б сприяли затвердженню проектної документації.

Не доведено жодної дії, вчиненої К.О.П. в інтересах Г.Р.С., а посилання останнього на факт обіцянки з боку К.О.П. в майбутньому виконати певні дії не підкріплені іншими доказами по справі, а тому не можуть бути достатніми для доведення вини К.О.П. у вчиненні злочину.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 48, 227, 235 КПК України,

1. Скасувати постанову слідчого Печерської прокуратури м. Києва від 30 грудня 2004 року про відмову в задоволенні клопотання.

2. Закрити кримінальну справу № 21 — 7105 по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

 

Захисник                                                                       М.О.П.

Клопотання захисника підтримую                               К.О.П.

Дата                                                                               підписи

Печерський районний суд

м. Києва

Адвоката адвокатського об’єднання

„АДВОКАТ” М.О.Н.

 

Органами досудового слідства К.О.П. обвинувачується в тому, що перебуваючи з березня 2003 року на посаді начальника управління Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та будучи посадовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції і займає відповідальне становище, одержав від O.K.К. хабара в особливо великому розмірі у вигляді передачі в користування і розпорядження своїй дружині двокімнатної квартири вартістю 250 тисяч гривень за позитивне вирішення питання щодо затвердження проектної документації на будівництво житлового будинку.

19 лютого 2004 року суддею Печерського районного суду м. Києва зазначену справу було повернено до прокуратури Печерського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Ознайомившись з матеріалами додаткового розслідування, вважаю, що вказана кримінальна справа не може бути розглянута у судовому засіданні і підлягає поверненню на додаткове розслідування з таких підстав:

1) Всупереч вказівці судді Печерського районного суду м. Києва встановити строки коригування проектів будівництва об’єктів органом досудового слідства окрім рапорту ОРУ ВДСБЕЗ Печерського району м. Києва, в якому вказується, що „під час бесіди з заступником голови Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було встановлено, що строки коригування проектів передбачені строками дії АПЗ", ніяких нормативних актів, які б встановлювали порядок і строки затвердження та коригування генеральних планів будівництва, долучено не було.

2) Не виконана вказівка суду щодо встановлення вживання К.О.П. якихось заходів з використанням своїх службових повноважень по наданню допомоги О.К.К. в затвердженні проектної документації.

3) Не деталізовані покази О.К.К. щодо дій, що входять до повноважень К.О.П., які останній мав вчинити для затвердження проектної документації.

4) Всупереч вказівці суду не встановлені посадові особи, в компетенцію яких входять питання по затвердженню проектної документації, отже ці особи і не були допитані як свідки.

Як зазначено у постанові судді про направлення даної справи на додаткове розслідування, дослідження цих обставин має значення для з’ясування наявності чи відсутності в діях К.О.П. ознак інкримінованого йому злочину.

Таким чином, органи досудового слідства не виконали вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи і, відповідно, неповноту і необ’єктивність досудового слідства не можна усунути у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 244, 246 КПК України,

Кримінальну справу по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повернути прокурору Печерського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

 

Адвокат                                                                         М.О.Н.

Дата                                                                               підпис

Печерський районний

суд м. Києва

 

Адвоката адвокатського об’єднання

„Адвокат" М.О.П.

 

 

На розгляді Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2004 р. захист звернувся із клопотанням до слідчого прокуратури Печерського району м. Києва про призначення судово-бухгалтерської експертизи. На жаль, це клопотання задоволено не було.

25 липня 2004 р. слідчий прокуратури виносить постанову „Про призначення ревізії". Оскільки проведення ревізії ревізорами КРУ не є слідчими діями, слідчий фактично підмінив проведення судово-бухгалтерської експертизи призначенням ревізії.

Питання, які були поставлені слідчим перед ревізором носять, здебільшого, експертний характер.

Тому, вважаю за необхідне заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Оскільки для з’ясування питань, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, на розгляд експерта прошу поставити наступні питання:

1. Яким був загальний обсяг надходжень (каса, банк тощо) до ТОВ „Жилбуд” за період з січня 2002 року по червень 2004 року?

2. Чи відповідає цей обсяг собівартості будівництва 110 збудованих ТОВ „Жилбуд” квартир?

У зв’язку з вищенаведеним та керуючись ст. ст. 75, 310 КПК України,

Призначити судово-бухгалтерську експертизу по кримінальній справі № 2107-05 по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3, ст. 368 КК України, проведення якої доручити КНДІСЕ МЮ України.

 

Адвокат                                                                         М.О.П.

 

 

 

 

що мешкає за адресою:

м.Київ, вул.Смолича, 11, кв.57

 

в інтересах Бородинського Максима 

1990р.н., адреса вказана.

 

 

 

12 серпня 2003 року о 10-й годині вечора мій неповнолітній син, Бородинський М.М., спілкувався із своїми товаришами, неповнолітніми Федуном С.В. та Вороніним П.Т., на дитячому майданчику біля дому, де ми проживаємо. Вони слухали музику по компактному радіоприймачу, який належить моєму синові.

На цьому ж майданчику знаходилась компанія із трьох дорослих чоловіків, з яких я знаю тільки Лебедко С.С. Вони розпивали спиртні напої та нецензурно висловлювались. Зі слів свого сина, мені відомо, що гр. Лебедко С.С., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, підійшов до мого сина та в нецензурній формі наказав йому вимкнути радіоприймач. Максим відмовився це зробити і тоді гр. Лебедко С.С. вдарив його рукою по обличчю два рази. Мій син дуже злякався, у нього на обличчі з’явились великі синці, які залишались ще 5 днів. В зв’язку із даним інцидентом, моєму синові прийшлось пропустити цілий тиждень занять у школі та, головне, відмовитись від участі у зйомках рекламного ролику, на які він був запрошений рекламним агентством „Юніор”. 

Діяння гр. Лебедко С.С. відносно мого неповнолітнього сина завдали великої фізичної, психологічної, матеріальної та моральної шкоди не тільки моєму синові, але і мені та моїй дружині Бородинській М.В.

Вважаю, що дії гр. Лебедко С.С. є злочинними, такими, що підпадають під ознаки ч. 2 ст. 125 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 27, 32, 49, 52, 251 КПК України, —

1.     Порушити кримінальну справу щодо гр. Лебедко С.С. за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити її до судового розгляду;

2.     Визнати мене законним представником інтересів мого неповнолітнього сина Бородинського М.М., 1990 р.н.

3.     Викликати та допитати як свідків неповнолітніх гр.гр. Вороніна П.Т. та Федуна С.В.

 

1.     Медична довідка від 11.08.2003 р.;

2.     Копія договору із рекламним агентством „Юніор”;

3.     Характеристика Бородинського М.М.

 

 

25 серпня 2003 року                                             Бородинський М.П.

 

 

 

Апеляційний суд м. Києва

 

Захисника М.О.Н.

 

в інтересах засудженого

К.О.П.

01 жовтня 2004 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив вирок, яким К.О.П. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

У порядку ст. 71 КК України суд до призначеного покарання частково приєднав невідбуту К.О.П. частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2002 року за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України та остаточно призначив К.О.П. покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

К.О.П. визнаний винним у тому, що 01 липня 2004 року, близько 23-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, відкрив ключем двері автомобіля марки „ ВАЗ – 21009”, державний номер 355-05 КА, який належав С.М.П., та незаконно заволодів цим транспортним засобом.

В подальшому, керуючи автомобілем К.О.П. проїхав приблизно 10 метрів, після чого не впорався з його керуванням, допустив зіткнення зі стовпом, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль на суму 11200 гривень.

Не зважаючи на те, що судом при призначенні К.О.П. міри покарання були враховані обставини, що пом’якшують покарання та застосовано ст. 69 КК України та призначено покарання нижче від найнижчої межі у вигляді 7 років позбавлення волі, вважаю його невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості і підлягає зміні в сторону пом’якшення з наступних підстав.

Визнаючи обставиною, що обтяжує покарання, суд у вироку посилається на те, що в момент скоєння злочину мій підзахисний знаходився у стані алкогольного сп’яніння. Однак К.О.П. це заперечував, а будь-які інші дані, які б підтверджували даний факт, у матеріалах кримінальної справи відсутні.

Таким чином, посилання суду у вироку на цю обставину, яка обтяжує вину К.О.П., не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

 При призначенні покарання суд не врахував те, що К.О.П. має постійне місце проживання в м. Києві, працює механіком­ ПП „Чароід”, характеризується з позитивної сторони, відшкодував потерпілому збитки в повному обсязі.

Вважаю, що призначене судом К.О.П. покарання не відповідає його особі та за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 348, 366, 372 КПК України,-

ПРОШУ:

Вирок Печерського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2004 року, яким К.О.П. засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 7 років із застосуванням ст. 69 КК України, змінити в сторону пом’якшення.

 

 

Захисник                                                                               М.О.Н.

21 жовтня 2004 року

 

 

 

Апеляційний суд м.Києва

Захисника М.О.П.

 

В інтересах засудженого К.О.П.

 

 

Вироком Печерського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2004 року К.О.П. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.

29 жовтня до апеляційного суду м. Києва на даний вирок було подано апеляцію. Однак в апеляції не було зазначено, що засуджений К.О.П. страждає низкою хронічних захворювань, одне з яких „ішемічна хвороба серця”, з приводу якого він перебуває на диспансерному обліку в Київський міській лікарні № 14.

 

Захисник                                                                                            М.О.Н.

15 листопада 2004 року

 

 

 

Верховний Суд України

 

Адвоката Харитоненко О.Г.

(свідоцтво про право на зайняття адвокатською

діяльністю №1467 від 15.06.2000 р.),

Адвокатське об’єднання „Юрист”,

м.Київ,04071, ул.Коноваленко, 4

 

по справі № 1-42/03

за обвинуваченням

за ч. 2 ст. 367 КК України

Петренко Галини Іванівни,

м.Київ, вул.Володимірська, 6

 

25 вересня 2004 року Печерським районним судом м.Києва гр. Петренко Г.І. була засуджена за ч. 2 ст. 367 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядницькою та адміністративно-господарською діяльністю строком на 3 роки зі сплатою штрафу у розмірі 1700 грн 00 коп., і на підставі п. ”г” ст 1 Закону України „Про амністію” від 11.07.2003 р. була звільнена від призначеного покарання. Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 12 грудня 2004 року залишив вирок без змін.

Вважаю винесені вирок та ухвалу незаконними і необгрунтованими за наступних підстав:

І. Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Висновки, що містяться у судових рішеннях грунтуються на таких доказах, як Довідка №042/В/26 від 21.10.2002 р. (а..с.34), складена ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ „Айстра” при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ „Голіаф” та висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи №4239 від 15.11.2003 р.

Однак зазначена Довідка була складена з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби в Україні, Листа ГДПІ України №04-115/10-5534 від 17.11.95 р. „Щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків”. Тобто Довідка від 21.10.02 р. не відповідає вимогам діючого законодавства та не може бути використана як доказ вини моєї підзахисної.

Вважаємо, що даний доказ отримано із порушеннями чинного законодавства України, а тому є таким, що отриманий незаконним шляхом та є недопустимим для підтвердження фактів, що мають юридичне значення.

Застосування зазначеного доказу порушує вимоги ст. 62 Конституції України в частині того, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Крім того, використання судом вказаного вище доказу суперечить ст. 5 КПК України, яка зазначає, що ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений, інакше ніж на підставах та в порядку, встановлених законом.

ІІ. Неправильне застосування кримінального закону.

Ст. 367 КК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання особою службових обов’язків. Однак у вироку відсутня вказівка на певний законодавчий акт чи посадову інструкцію, вимоги яких були порушені проявленою гр. Петренко Г.І злочинною службовою недбалістю. Також досудовим та судовим слідством не було встановлено, а у вироку взагалі не вказано, які саме службові обов’язки були неналежним чином нею виконані.

Таким чином, в діях Петренко Г.І. відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 6, ст.ст. 383, 384, 387, 396, 398 КПК України, —

Винести рішення, яким вирок Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 12 грудня 2004 року відносно Петренко Г.І. скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину.

 

25 грудня 2004 р.

 

Адвокат                                                 Харитоненко О.Г.

 

Верховний Суд України

 

Адвоката Харитоненко О.Г.

 (свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю

№ 1467 від 15.06.2000 р.),

Адвокатське об’єднання „Юрист”,

м.Київ, 04071, вул.Коноваленко, 4

 

по справі № 1-42/03

за обвинуваченням

за ч. 2 ст. 367 КК України

Петренко Галини Іванівни,

м.Київ, вул.Володимірська, 6

 

 

 

25 вересня 2004 року Печерським районним судом м.Києва гр. Петренко Г.І. була засуджена за ч. 2 ст. 367 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядницькою та адміністративно-господарською діяльністю строком на 3 роки зі сплатою штрафу у розмірі 1700 грн 00 коп., і на підставі п. ”г” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 11.07.2003 р. була звільнена від призначеного покарання. Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 12 грудня 2004 року залишив вирок без змін.

25 грудня 2004 року мною була подана касаційна скарга на зазначені судові рішення на захист порушених законних інтересів гр. Петренко Г.І.

На підтвердження доводів, наведених у касаційній скарзі, хочу додати наступне:

Висновки, що містяться у судових рішеннях, грунтуються на таких доказах, як Довідка №042/В/26 від 21.10.2002 р. (а.с.34), складена ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ „Айстра” при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ „Голіаф”, та висновком додаткової судово-бухгалтерської експертизи №4239 від 15.11.2003 р.

Додаткова експертиза, маючи в себе не дослідженні лише 2 томи кримінальної справи (в той час, коли первинна експертиза мала всі 3 томи) надала висновок №4239, який містить в собі не бухгалтерські висновки, а правову оцінку діям моєї підзахисної (а.с.219-222). Експерт під час проведення додаткової експертизи вийшов за межі своїх повноважень, висновок експерта не відповідає фактичним даним, не має узгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком (експерт досліджував первинну документацію підприємства, а висновок робив не за дослідженим, а переписав висновки зазначеної Довідки, що суперечить п. 110, 111 Наказу МЮ України № 53/5 від 08.10.98 р. „Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз” та Постанові Пленуму ВСУ №8 від 30.05.97 р. „Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах”.

Додаткова судово-бухгалтерська експертиза була призначена постановою слідчого від 3.09.03 р. (а.с.215), яка в порушення вимог КПК України не містила в собі обгрунтування необхідності її призначення, конкретизації, чому саме первинна експертиза визнана неповною або неточною. Постанова містить в своїй установчій частині посилання на Акт від 13.02.02 р., але відповідно цього Акту фінансово-господарські відносини з АТЗТ „Голіаф” не були об’єктом перевірки. Питання ж, які були поставлені на вирішення експертизи, стосуються зазначеної Довідки.

Однак, по-перше, зазначена Довідка була складена з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: Закону України „Про державну податкову службу в Україні” , Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби в Україні, Листа ГДПІ України №04-115/10-5534 від 17.11.95 р. „Щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків”, відповідно до яких „...Перевірка підприємства службовими особами державних податкових інспекцій оформляється актом...”. Тобто Довідка від 21.10.02 р. не відповідає вимогам діючого законодавства та не може бути використана як доказ вини Петренко Г.І.

По-друге, перевірка дотримання вимог податкового законодавства, як свідчить Довідка від 21.10.02 р., була проведена в період з 20 по 21 жовтня 2002 р. І головне в цьому не те, що провадилась вона протягом одного дня, як це і зазначено у вироку. Найважливішим є те, що провадилась дана перевірка в той час, коли всі 3 томи кримінальної справи разом із первинною бухгалтерською та податковою документацією знаходились на експертизі в КНДІСЕ МЮ України з 15.10.02 р. Це ще одна підстава, за якої зазначена Довідка є сфальсифікованою та недопустимою як доказ по справі.

Виходячи з вищевикладеного, Висновки додаткової судово-бухгалтерської експертизи були зроблені на підставі незаконного документа – Довідки від 21.10.02 р., тобто і сам висновок є недопустимим доказом по справі і не може бути використаний на підтвердження винуватості моєї підзахисної.

Вважаємо, що дані докази отримані із порушеннями чинного законодавства України, тож є такими, що отримані незаконним шляхом та є недопустими для підтвердження фактів, що мають юридичне значення.

Застосування зазначених доказів порушує вимоги ст. 62 Конституції України в частині того, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Крім того, використання судом вказаних вище доказів суперечить ст. 5 КПК України, яка зазначає, що ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, ніж на підставах та в порядку, встановлених законом.

В той же час у вироку зовсім не дана оцінка висновкам, зробленим при проведенні первинної судово-бухгалтерської експертизи (а.с.170-174), якими дії Петренко Г.І. як директора ТОВ „Айстра” щодо фінансово-господарських операцій із фірмою АТЗТ „Голіаф” визнані абсолютно обгрунтованими та законними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 6, ст.ст. 383, 384, 387, 390, 396, 398 КПК України, —

Винести рішення, яким вирок Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 12 грудня 2004 року відносно Петренко Г.І. скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину.

 

3 січня 2005р.

 

 

Верховний Суд України

 

Адвоката Харитоненко О.Г.

 (свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю №1 467 від 15.06.2000 р.),

Адвокатське об’єднання „Юрист”,

м.Київ, 04071, вул.Коноваленко, 4

 

по справі № 2-36/02

за обвинуваченням

за ч. 1 ст. 121 КК України

Здоренка Миколи Івановича

17 березня 2003 року Дарницьким районним судом м.Києва було визнано винним гр. Здоренка М.І., 1973 р.н., у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 15 липня 2003 року ухвалою Апеляційного суду м.Києва була частково задоволена наша апеляційна скарга на зазначений вирок суду та пом’якшена міра покарання до 3 років позбавлення волі.

Вважаємо, що судові рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необгрунтованими в зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону, що істотно вплинуло на результати розглянутої кримінальної справи.

Як було встановлено на досудовому слідстві та під час судового розгляду кримінальної справи, 11.11.2002 р. об 11-й годині вечора мій підзахисний гр. Здоренко М.І разом із 10-річним знайомим хлопцем Мищенко Р.В. йшов додому по вул. Петровський в м.Києві. Назустріч їм рухались двоє підлітків, Лопушко С.В. (1976 р.н.) та Римський А.О. (1977 р.н.). Гр. Римський А.О. зупинив гр. Здоренка М.І. та почав вимагати в нього гроші, а гр. Лопушко С.В., знайшовши в кущах обрізок залізної труби, почав ним розмахувати, погрожуючи вдарити неповнолітнього Мищенка Р.В. Гр. Здоренко М.І., здійснюючи дії, направленні на захист неповнолітньої дитини, яка знаходилась під його наглядом, відштовхнув гр. Римського А.О. та, вихопивши з рук гр. Лопушко С.В. обрізок залізної труби, вдарив нею один раз гр. Лопушко С.В. по голові, чим завдав останньому тяжкі тілесні пошкодження, що виявились у струсі мозку.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, треба звернути увагу на наступні обставини, які свідчать про відсутність у гр. Здоренко М.І. умислу на заподіяння тяжких тілесних пошкоджень та знаходження його в стані необхідної оборони.

1.     Ініціаторами протиправних дій виступили потерпілі гр.гр. Римський А.О. та Лопушко С.В. Цей факт підтверджується свідченнями всіх учасників подій.

2.     Гр. Здоренко М.І., відчуваючи відповідальність за життя та здоров’я неповнолітнього Мищенка Р.В., в ситуації небезпеки, створеній протиправними зухвалими діями нападаючих, був змушений до здійснення законного опору їх діям.

3.     Знаряддя злочину, а саме обрізок залізної труби, був знайдений та застосований самим гр. Лопушко С.В. Це підтверджується наявними в справі доказами: свідченнями Здоренка М.І., Мищенка Р.В., висновком дактилоскопічної експертизи.

4.     Опір, який здійснив гр. Здоренко М.І. протиправним діям гр.гр. Римського А.О. та Лопушко С.В. відповідав характеру небезпеки, що загрожувала йому та дорученій йому дитині. Крім того, треба співвіднести реальну розстановку сил при вказаних обставинах. Адже, незважаючи на те, що гр. Здоренко М.І. старший за потерпілих на 3 роки, фізично потерпілі відносяться до атлетичного типу будови тіла, в той час, як засуджений є фізично слабкою людиною. Треба також враховувати, що нападаючих було двоє, а гр. Здоренко М.І., не маючи можливості розраховувати на допомогу 10-річної дитини, залишився один.

Таким чином, вважаємо, що судовими інстанціями помилково були кваліфіковані дії гр. Здоренка М.І. за ч. 1 ст. 121 КК України, та безпідставно не була застосована ст. 36 КК України. Тяжкі тілесні пошкодження, завданні гр. Здоренком М.І. гр. Лопушку С.В., були здійсненні в стані необхідної оборони без перевищення її меж. Тож за таких умов дії гр. Здоренка М.І. не можуть бути визнанні злочинними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.400-4, 400-7, 400-9, 400-10 КПК України, —

1.     Прийняти до перегляду в порядку виключного провадження вирок Дарницького районного суду м.Києва від 17.03.2003 р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15.07.2003 р. щодо гр. Здоренка М.І.

2.     Закрити кримінальну справу за обвинуваченням гр. Здоренка М.І. за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

 

Додатки:

Копія вироку від 17.03.2003 р.

Копія ухвали від 15.07.2003 р.

Копія ордеру на ведення справи.

 

10 вересня 2003 року

 

 

про відшкодування матеріальних збитків від злочину

 

У провадженні слідчого Печерського РУГУ МВС України у м. Києві старшого лейтенанта Б.А.П. знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.),

09 грудня 2001 року К.О.П. таємно викрав з моєї квартири 65 тисяч гривень, чим заподіяв мені значну матеріальну шкоду.

На підставі вищенаведеного та відповідно до ст. ст. 28, 29, 50. 51 КПК України,

1. Визнати мене, С.М.П., цивільним позивачем по даній кримінальній справі.

2. Притягнути як цивільного відповідача К.О.П. по даній кримінальній справі.

3. Стягнути з цивільного відповідача К.О.П. на мою користь матеріальну шкоду у сумі 65 тисяч гривень.

4. Вжити заходи до забезпечення цього позову.

 

ДОДАТОК:

1. Копія позовної заяви.

 

С.М.П.                                                                           підпис

Дата

Печерський районний суд м. Києва

Захисника М.О.Н. (ордер у справі)

 

Ознайомившись з протоколом судового засідання по розгляду кримінальної справи по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України (в редакції 1960 р.), вважаю за необхідне подати на нього письмові зауваження.

1. Неповними у протоколі судового засідання на а. с. 121 є покази свідка С.О.П., які записані так: „розпиваючи спиртні напої в барі з друзями, К.О.П. зробив один постріл у стелю”.

Насправді свідок С.О.П. ще додав, „інших відвідувачів у барі в цей час не було”.

2. Неправильним на а. с. 240 є запис, в якому покази свідка Б.К.С. відтворені так: „Після закінчення дискотеки я чула постріли з танцювального майданчика”.

Насправді свідок Б.К.С. показала: „Після закінчення дискотеки я чула постріли з боку бара”.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 48, 88 КПК України,

1. Задовольнити зауваження на протокол судового засідання по розгляду кримінальної справи по обвинуваченню К.О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України (в редакції 1960 р.).

 

Захисник                                                                       М.О.П.

Дата                                                                               підпис