 |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В історії залишилися назавжди імена великих адвокатів 100 років тому (28 вересня 1908) народився Іраклій Луарсабович Андроніков (Андронікашвілі), письменник, літературознавець, майстер усної розповіді, народний артист СРСР. Він походив із древнього грузинського дворянського роду Андронікашвілі. Його батько, Луарсаб Миколайович Андронікашвілі (1872–1939), був адвокатом, присяжним повіреним, одним із найталановитіших петербурзьких адвокатів, що самовіддано захищав революціонерів і прогресивних суспільних діячів, став основоположником вищої юридичної освіти в Грузії. Він народився 14 лютого 1872 р. у Кахеті, закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Л.М.Андронікашвілі слухав лекції й працював у семінарі відомих представників правової науки: Коршунова (теорія права), Сергеєвича (історія права), Сергеєвського (кримінальне право), Фойницького (кримінальний процес) та ін. У Німеччині він займався на філософських факультетах Гейдельбергського й Страсбурзького університетів. Закінчивши Петербурзький університет, він не прийняв пропозицію про підготовку до професорської діяльності й присвятив себе, як адвокат, член корпорації присяжних повірених, захисту прав прогресивних суспільних діячів, з якими, як він вважав, жорстоко розправлялося самодержавство. 18 жовтня 1899 р. він вступив помічником присяжного повіреного до Петербурзької адвокатури. Тоді в Петербурзі й у Москві тільки почали формуватися кружки «молодих адвокатур», тобто адвокатів, переважно молодих за віком, які зайнялися організацією колективних захистів у столицях і з виїздом в інші міста у справах, майже винятково, політичних. Л.М.Андронікашвілі був одним з ініціаторів організації в 1900 р. консультаційних бюро на Шлісельбурзькому тракті й Васильївському Острові для надання безкоштовної юридичної допомоги на суді й поза судом робочим та іншим неплатоспроможним верствам населення цих окраїн. Пізніше він увійшов в утворений в 1905 р. «Союз адвокатів». Л.М.Андронікашвілі – широко освічений правознавець, наділений гострим розумом, блискучим даруванням і підкорюючим красномовством виступав як захисник переважно в політичних процесах, де вкрай складно було здійснювати захист. Ці справи були вилучені із суду присяжних, розглядалися військовими судами, де існувала спрощена форма розгляду судової справи, установлені усічені строки для здійснення процесуальних дій. Захисникам доводилося блискавично знайомитися зі справою, виявляти й представляти докази, захисну промову виголошувати експромтом. Захисна промова, повинна була містити ретельний аналіз обставин справи, логіку фактів і доводи суто юридичного характеру. Робота в таких умовах була під силу лише захисникам, що досконало володіли всіма засобами юридичної техніки, могли творчо підходити до правових конструкцій, глибоко тлумачити закон, вишукуючи в ньому підстави, вигідні для захисту. Л.М.Андронікашвілі, один із кращих політичних захисників, виступав на процесах не тільки як адвокат, але й як учений, підносячи захист до рівня теоретичних узагальнень і висновків принципового характеру, що відображалися на формуванні судової практики. Він домігся чудової перемоги в справі про вбивство генерала Ігнатьєва, з ім'ям якого пов'язувалася організація чорносотенних погромів, масових убивств, насильств. Убив графа Ігнатьєва учень реального училища Сергій Ільїнський 9 грудня 1906 р., якому було пред'явлене обвинувачення в убивстві посадової особи під час виконання службових обов'язків або у зв'язку з їхнім виконанням, за що передбачалася страта. Захисник Л.М. Андронікашвілі рішуче виступив проти цієї кваліфікації, доводячи, що граф Ігнатьєв не був убитий під час виконання службових обов'язків: якщо суд стане на точку зору, що граф Ігнатьєва був убитий у зв'язку з виконанням їм службових обов'язків, то суд повинен буде визнати й те, що чорносотенні погроми, убивства революціонерів і інші злодіяння, які привели революціонерів до рішення знищити графа Ігнатьєва, входили в коло його службових обов'язків, тобто покладалися на нього царською владою. Суд не ризикнув стати на такий шлях і зволів визнати, що Ігнатьєв був убитий тому, що, на думку революціонерів, погляди графа і їхній вплив на суспільство були шкідливими. Захисник у політичних справах міг до кінця виконати свій обов’язок тільки в тому випадку, якщо він не думав про власну долю, не боявся скомпроментувати себе в очах влади. Коли того вимагав суспільний інтерес, Андронікашвілі готовий був відкрито кинути їй виклик, і все його поводження на суді було зразком такої високої громадянської мужності. Свідоцтвом цього є захист матросів Чорноморського флоту легендарного крейсера «Очаків», що повстали на чолі з лейтенантом Шмідтом. Біля чотирьохсот чоловік обвинувачувалися в збройному повстанні з метою повалення існуючого ладу. У залі суду були встановлені товсті залізні ґрати, які відокремлювали суддів від обвинувачуваних. Захисникам запропонували сісти на тій стороні, де перебували судді. Вони не погодилися, мотивуючи свою відмову тим, що повинні перебувати поруч із підсудними й зажадали забрати ґрати. Суд у цьому відмовив. Тоді захисники заявили, що будуть перебувати разом з матросами в «клітці». Захисників впустили в «клітку» і замкнули разом з підсудними. Обурений психологічним тиском на матросів і їхніх захисників, Л.М. Андронікашвілі після первісного опитування обвинувачуваних попросив слова. Він почав так: «Добродії судді, подивитеся на себе й подумайте, хто під судом. Так, адже за ґратами сидите ви. Отже я тепер у розпачі: кого мені захищати, чи тих, що за ґратами, чи тих, що сидять вільно й без страху за себе, не ховаючись ні від кого». Ці слова наводяться в історії політичних судових процесів як зразок мужності, сміливості. Винятково високі моральні якості Л.М. Андронікашвілі, кристальна чистота, бездоганна етична позиція при рішенні будь-якого питання залишили глибокий слід у пам’яті, і його продовжують вважати еталоном професійної чесності. З початку Лютневої революції життя й діяльність Л.М.Андронікашвілі докорінно змінюються. Залишаючись у рядах адвокатури, він активно займається переглядом Кримінального кодексу 1903 р. Працює з відомими вченими-юристами Петражицьким, Арсеньєвим, Дьяконовим, Гамбаровим, Таганцевим, Коні, Жижиленко, Люблинським та іншими. Протягом 12 років, починаючи з 1906 р., Л.М. Андронікашвілі незмінно обирався радою присяжних повірених керівником «Теоретичних конференцій» молодих адвокатів. Кожний молодий адвокат зобов'язаний був прочитати кілька наукових рефератів, а керівник — консультувати його по вибраній темі й потім давати на рівні сучасних знань висновок на доповідь. Керівником цих складних занять обиралися найбільш обдаровані, теоретично й практично підготовлені, присяжні повірені, що користувалися високим авторитетом, такі, як В.Д.Спасович, О.Я.Пассовер. Л.Н.Андронікашвілі займався і юрисконсультською діяльністю, будучи юрисконсультом міської управи Баку, Петербурга й Батума. Після Жовтневої революції він назавжди залишає адвокатуру і займається науково-педагогічною й консультаційною роботою. В 1920 р. він переїжджає з родиною в Москву й починає читати лекції з судової риторики у Державному інституті слова й одночасно працює юрисконсультом у системі ВРНГ. Л.М. Андронікашвілі читав теорію права, цивільне право, кримінальне право, кримінальний процес. Останні роки життя завідував кафедрою цивільного права й був професором кафедри кримінального права. Крім того, він створив оригінальні курси: психології злочину, культури судової мови, організував семінар підвищеного типу з кримінального права, кримінального процесу й криміналістики. Своєрідність семінару полягала не тільки в комплексному розгляді конкретного матеріалу із кримінально-правової, процесуальної й криміналістичної точок зору, але й у тім, що з теоретичних питань, які поставали у зв'язку з вивченням цього матеріалу, керівник семінару або його асистенти робили доповіді із широким науковим охопленням проблеми. Таким шляхом наочно демонструвалися взаємозв'язок, взаємозбагачення теорії й практики. Його лекції завжди залучали величезну аудиторію, що включала студентів різних факультетів, а іноді й сторонніх для університету осіб. Його численні учні стали відомими вченими-правознавцями.
За матеріалами, опублікованими в Інтернеті: |
|
 |
|
|
 |
 |
 |
Про портал / Законопроекти / Коментарі / Концепції / Гаряча тема / Дебати / |  |
 |
 |
|
 |
