Юхим Аронович Каплан народився у Дніпропетровську. Закінчив Харківський філіал Всесоюзного юридичного інституту з відзнакою (1950). Учасник Великої Вітчизняної війни. Начальник розвідки 21-го гвардійського повітряно-десантного полку. Більш як півстоліття віддав адвокатській діяльності, прийшовши в адвокатуру у січні 1946 р. Працював в юридичній консультації Жовтневого району м.Дніпропетровська. Викладав у Дніпропетровському державному університеті кримінальне право.
Майже сорок років обирався членом президії Дніпропетровської колегії адвокатів і понад тридцять років був головою методичної ради цієї колегії. Член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Висококваліфікований адвокат, провів тисячі справ у різних республіках Радянського Союзу, куди його запрошували як відомого адвоката. Маючи великий професійний досвід і глибокі теоретичні знання, вміло і принципово здійснював захист і представництво інтересів громадян.
Своїми знаннями щедро ділився з молодими адвокатами – понад 35 років був керівником Школи молодого адвоката. Автор багатьох статей з питань застосування законодавства, внесення змін до законів. Написав книгу "Записки адвоката", до якої увійшли газетні та журнальні статті, судові промови у кримінальних і цивільних справах (1999). Лауреат конкурсу "Юрист року" (1999). Нагороджений дипломом ІІ ступеня (перша премія не присуджувалася) за кращу судову промову за результатами Конкурсу, проведеному Спілкою адвокатів, Інститутом адвокатури при Київському університеті імені Тараса Шевченка та редакцією журналу "Адвокат" (1999). Судова промова опублікована в журналі "Адвокат", №2 за 1999 р. Заслужений юрист України (2000). Нагороджений за мужність і відвагу орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки та 11 медалями.
Один з віршів Юхима Ароновича, опублікованих в журналі "Адвокат", № 1, 2000 р.:
Весна
Весна – волшебные мгновенья...
На зорьке, распахнув окно,
Стою, охваченный волненьем,
Какого не знавал давно.
Ищу причину и ответ,
Зачем так сердце счастьем полно?
То нежный яблоневый цвет
Залил меня, как берег волны.
Пахнул в лицо, слепит глаза,
Ошеломлен виденьем дивным.
Вот-вот весенняя гроза
Прольется с неба гулким ливнем.
Люблю тебя, весенний гром,
Короткий ливень на рассвете,
И яблонь цвет, что под окном.
Какое счастье – жить на свете!
